1.    
  2.     СКРЕБТИ

СКРЕБТИ

СКРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. скріб, скребла, ло; недок., перех.

1. також без додатка. Проводити по якій-небудь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або зачіплюючи. Запанувала мовчанка, тільки чути було, як постогнує Огоньков і скребе бритвою Чумаченко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 382);

//  безос. Кругом стін скребло, у комині гуло (Олекса Стороженко, I, 1957, 352);

//  Знімаючи верхній шар чим-небудь гострим, жорстким, чистити що-небудь. Надсадно ревучи моторами, вони [екскаватори] скребли ковшами глинисте дно (Літературна газета, 31.VII 1952, 2); Настя схопила свою лопату і так ретельно почала скребти боки канави, що земляні бризки летіли врозтіч (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 71);

//  Тручи чим-небудь гострим, жорстким, робити щось чистим, блискучим. — А те, що вони [коні] трохи грязні, то нічого не зробиш — у кізяках же сплять.. Скільки ти не скреби та не чисть, то воно біліше лебедя не буде (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 27); Я сидів довго-довго, стежачи, як він скребе рашпілем кусок міді, затиснутий у лещата (Максим Горький, Дитинство, 1947, 96).

Моркву скребти див. морква; Пером скребти, ірон. — писати. Лягли тумани з Фінської затоки, Пером гусиним скріб чиновний люд (Любомир Дмитерко, Книга боротьби, 1939, 56).

2. Чухати яку-небудь частину тіла. Люди слухають [Мирона] похнюпившись. Інші — потилицю скребуть… (Панас Мирний, II, 1954, 86); — Ану, потягаємося, чия-то візьме, — подумав він, скребучи бороду (Панас Мирний, III, 1954, 193).

Скребти [у] голову — надокучати. — Мати скребе голову: женись та й женись!.. дівчат мені рає… (Панас Мирний, I, 1949, 341).

3. також без додатка, перев. у сполуч. із сл. душа, серце, перен. Завдавати турбот, хвилювань; тривожити, мучити. Досада скребе, як кішка лапою (Номис, 1864, № 3365); — Горе скребло й скребе мою душу (Олекса Стороженко, I, 1957, 161); Правда по серці скребе (Іван Франко, X, 1954, 79); Велика туга скребе їй серце (Панас Мирний, IV, 1955, 103);

//  безос. Люду мимо чимало пройшло, Радий гомін та жарти, — байдуже… А на серці у мене скребло, І не легше було мен і, друже! (Павло Грабовський, I, 1959, 91).

Кішки скребуть (скребли) душу; Коти скребуть (скребли) на серці у кого — те саме, що Коти шкребуть на серці (див. кіт). В самого [Михайла Хмельницького] при тих статечних міркуваннях душу кішки скребли (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 330); Як то було слухати Марусякові? На лиці застигала усмішка — жарти, мовляв, жартуєте — а на серці коти скребли (Гнат Хоткевич, II, 1966, 216); Чорти скребуть у кого — хто-небудь засуджує свої попередні дії. Призначив я його, а в самого чорти скребуть. Треба було б таки порадитись спочатку (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 131).

Значення слова – СКРЕБТИ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – СКРЕБТИ Том 9 — Стор. 313. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «СКРЕБТИ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

СКРЕБТИ

14.01.2018

Написати коментар