СОРОМИТИ

СОРОМИТИ, млю, миш; мн. соромлять; недок., перех.

1. Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому. Було як ще твереза Настя, то пані умисне її соромить: — От дівка.., от ледащиця! (Марко Вовчок, I, 1955, 267); Щось тільки скажеш чи зробиш не так, зараз і соромлять: — Такий великий, а що витворяє (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 141).

2. Робити, чинити кому-небудь сором (у 2 знач.); безчестити, ганьбити. — Це, може, вас соромить, що я роблю роботу в неділю? — спитала вона в Ломицького (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 25); Боженко глянув на Савку так грізно, що той зразу ж зблід. — Ти чого, сучий сину, соромиш мене перед робочим класом? (Олександр Довженко, I, 1958, 170).

3. Ставити в незручне становище; викликати замішання. А панна зойкнула, немов мала дитина, У сні налякана. От так пройшла хвилина — Він стиха дивиться, — а панни вже нема, І щось пекучу кров у грудях підійма, І чути серця стук… Що ж? Мало це смішити, А чи соромити, чи, може, засмутити? (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 31).

Значення слова – СОРОМИТИ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – СОРОМИТИ Том 9 — Стор. 465. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «СОРОМИТИ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).