1.    
  2.     СТАКА́НЧИК

СТАКА́НЧИК

СТАКА́НЧИК, а, чол.

1. Зменш. до стакан 1. Марина од хвилювання аж на місці не встоїть. Допомагає Тоні: налила в стаканчик з баклаги води. Петро прийняв порошок (Андрій Головко, I, 1957, 466);

//  Невелика посудина циліндричної форми. Паперовий стаканчик для морозива.

2. розм. Те саме, що стакан 1. — Та хоч стаканчик випийте! Я вам сюди принесу стакан, — сказала Ватя (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 70).

Значення слова – СТАКА́НЧИК – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – СТАКА́НЧИК Том 9 — Стор. 638. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «СТАКА́НЧИК» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

СТАКА́НЧИК

29.10.2018

Написати коментар