1.    
  2.     СТОРЧУВА́ТИЙ

СТОРЧУВА́ТИЙ

СТОРЧУВА́ТИЙ, а, е.

1. Який різко видається вперед або вгору. Між.. сторчуватими стіжками в танучих димах неквапно рухалися постаті бійців (Олесь Гончар, III, 1959, 218).

2. Який не лежить гладко, не прилягає щільно (про волосся); настовбурчений. Старий.. протер очі, зарослі сторчуватими бровами (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 502).

Значення слова – СТОРЧУВА́ТИЙ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – СТОРЧУВА́ТИЙ Том 9 — Стор. 739. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «СТОРЧУВА́ТИЙ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

СТОРЧУВА́ТИЙ

19.10.2017

Написати коментар