1.    
  2.     СТО́ВЧЕНИЙ

СТО́ВЧЕНИЙ

СТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стовкти. Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (Михайло Стельмах, I, 1962, 587); Я.. оплакую макітру стовчену, Що вже мені та й не їсти бульбу колочену (Коломийки, 1969, 57); // стовчено, безос. присудк. сл. * Образно. Сама я, як по бурі градом вбите жито, хтось стоптав мене… й надії стовчено, побито (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 128).

Значення слова – СТО́ВЧЕНИЙ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – СТО́ВЧЕНИЙ Том 9 — Стор. 722. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «СТО́ВЧЕНИЙ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

СТО́ВЧЕНИЙ

24.02.2018

Написати коментар