1.    
  2.     СТРА́ДНИК

СТРА́ДНИК

СТРА́ДНИК, а, чол.

1. Той, хто зазнає чи зазнав багато фізичних або моральних страждань. Нехай страдник одинокий Хоч на час забуде муки, На хвилинку знайде спокій Від боління та розлуки (Павло Грабовський, I, 1959, 551); Пророків своїх, що терновий вінок Понесли за сльозу ту криваву, Порозшукує люд між німих могилок І воздасть своїм страдникам славу… (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 36); Міцкевича — поета і мислителя, страдника за долю свого народу, мрійника і гуманіста з його уболіваннями і тривогами ми бачимо в книзі [М. Бажана «Міцкевич в Одесі»] як живого (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 26); Смертність серед невільників була надзвичайно висока, але армію цих страдників весь час поповнювали в результаті набігів хижаки-людолови — турецькі і татарські феодали, работорговці (Наука і життя, 3, 1965, 12).

2. Канонізований церквою святий, що зазнав мук за віру; мученик. Батько велику книгу читає, про страдників божих, що за віру святу йшли з радістю і в огонь, і на страту (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 20); Прямуй же, страднику святий: Твої шляхи — широко розляглись, твої пісні далеко розлились, в твоїх словах — вогонь мети! (Василь Чумак, Черв. заспів, 1956, 93).

Значення слова – СТРА́ДНИК – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – СТРА́ДНИК Том 9 — Стор. 746. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «СТРА́ДНИК» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

СТРА́ДНИК

15.12.2017

Написати коментар