1.    
  2.     СТРА́ННИЙ

СТРА́ННИЙ

СТРА́ННИЙ, а, е, СТРА́ННІЙ, я, є, заст. Мандрівний. [Грицько:] Містечко наше хоч і велике, а нема тому странному народові де захисть [захист] знайти (Панас Мирний, V, 1955, 184); Йде до нас якийсь чоловік із хутірця, зближився [зблизився] та: — Добридень,.. люди странні! Відкіля бог несе? (Данило Мордовець, I, 1958, 46); // у знач. ім. странний, ного, странній, нього, чол. Странник (у 2 знач.). — Господь велить прийняти прохожого — странного: прийми його і напій його… (Панас Мирний, I, 1954, 215); В будинок опустілий Вийде странній до тебе (Микола Костомаров, I, 1967, 90).

Значення слова – СТРА́ННИЙ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – СТРА́ННИЙ Том 9 — Стор. 750. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «СТРА́ННИЙ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

СТРА́ННИЙ

28.10.2018

Написати коментар