1.    
  2.     СТРОФА́

СТРОФА́

СТРОФА́, и, жін.

1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв’язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Леонід Первомайський, З щоденника.., 1956, 19); Одним із засобів урізноманітнення ритмомелодичного звучання віршів у Рильського в нерівноскладова строфа (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 185).

Дворядкова строфа див. дворядковий.

2. перев. мн. Те саме, що вірші (див. вірш 1). Ось проходить передо мною молода поетеса.., чарівні музикальні строфи ллються з її уст, так і вів од них гірським повітрям, гірською волею (Леся Українка, III, 1952, 577).

Значення слова – СТРОФА́ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – СТРОФА́ Том 9 — Стор. 787. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «СТРОФА́» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

СТРОФА́

21.10.2018

Написати коментар