1.    
  2.     СТРИБУ́ЧИЙ

СТРИБУ́ЧИЙ

СТРИБУ́ЧИЙ, а, е. Який добре стрибає. Стрибучий футболіст; // рідко. Дуже жвавий. — Не забувай, що в тебе жінка молода й гарна, і проворна, і стрибуча, — жартував Денис (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 412); // перен. Який звучить переривчасто, нерівномірно (про звуки, слова і т. ін.). Зворушливі, стрибучі та меланхолійні звуки негритянської пісні ніби заколисували дівчаток (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 341).

Значення слова – СТРИБУ́ЧИЙ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – СТРИБУ́ЧИЙ Том 9 — Стор. 766. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «СТРИБУ́ЧИЙ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

СТРИБУ́ЧИЙ

19.10.2018

Написати коментар