1.    
  2.     СУПЛІКА́ТОР

СУПЛІКА́ТОР

СУПЛІКА́ТОР, а, чол., заст. Той, хто подає супліку. Дячки з гусячими перами за вухом і каламарями.. нишпорять поміж прийшлими людьми. Чолобитників та суплікаторів розшукують (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 273).

Значення слова – СУПЛІКА́ТОР – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – СУПЛІКА́ТОР Том 9 — Стор. 848. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «СУПЛІКА́ТОР» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

СУПЛІКА́ТОР

16.10.2017

Написати коментар