1.    
  2.     СВАРИТИ

СВАРИТИ

СВАРИТИ, сварю, свариш, недок., перех.

1. кого, на кого і без додатка. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; лаяти. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 43); Даремно пані Олімпія гнівалася і сварила на неї (Іван Франко, VII, 1951, 8); Дід іще дужче набурмосився, а стара стала його сварити (Юрій Яновський, I, 1954, 110);

//  Докоряючи за щось погане, хибне, засуджувати; корити. Недарма Ви мене сварите за мій темний та безладний лист, бо, як собі пригадую, він справді вийшов у мене зовсім неподобний (Леся Українка, V 1956, 61); Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки. Тимко сварив її за це, говорячи, що пташина «чує людський дух» і покине гніздо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519).

2. кого з ким. Викликати сварку між ким-небудь; сприяти загостренню взаємин. Панівні реакційні кола та їх буржуазні уряди, вірні давньому принципові — розділяй і владарюй, — сіяли національну ворожнечу і розбрат, намагалися сварити народи між собою, ще далі посилюючи соціальний і національний гніт (Максим Рильський, IX, 1962, 113); Костянтин у своїх трактатах доводив одне: треба сварити болгар з русами (Семен Скляренко. Святослав, 1959, 132).

Як правильно писати та вживати слово – СВАРИТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – СВАРИТИ Том 9 — Стор. 65. – словник української мови

Українська мова словник слово «СВАРИТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

СВАРИТИ

29.10.2018

Написати коментар