1.    
  2.     СВІ́ЙСЬКИЙ

СВІ́ЙСЬКИЙ

СВІ́ЙСЬКИЙ, а, е.

1. Який живе при людях, не дикий (про птахів, тварин). Пан Цибульський любив пополювать, було і слідство вчинить, і качок настріля; коли нема диких, то з досади і свійських лущить (Олекса Стороженко, I, 1957, 154); Ніде не видно було жодної птиці. З живих істот, крім людей, лише риба плигала на дощ, а залізничникова коза на припоні біля берега репрезентувала свійських тварин (Микола Трублаїні, I, 1955, 110);

//  Який звик до людини; приручений, ручний. На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 289); Взяти з лігва мале вовченя, приручити, і ось уже з нього виріс дорослий, але цілком свійський вовк (Олесь Донченко, III, 1956, 39);

//  перен., розм. Покірний, слухняний (про людину та її вдачу). Вони з диких паничів поставали зовсім свійськими (Нечуй-Левицький, II, 1956, 73); Він довів Марію до відчаю. Хотів зламати її веселу натуру, зробити свійською (Дмитро Бедзик, Серце… 1961, 4).

2. розм. Звичний. Соломія затулила вуха й заплющила очі. Ця пітьма, більш знайома, більш свійська, не так мучила її (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 358); Настуся заметушилась, бо очевидячки вже позабувала модну заграничну символістичну мову і все збивалась з ролі на мову свійську (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 243).

Як правильно писати та вживати слово – СВІ́ЙСЬКИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – СВІ́ЙСЬКИЙ Том 9 — Стор. 84. – словник української мови

Українська мова словник слово «СВІ́ЙСЬКИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

СВІ́ЙСЬКИЙ

27.10.2018

Написати коментар