1.    
  2.     СВІТЛЯЧО́К

СВІТЛЯЧО́К

СВІТЛЯЧО́К, чка, чол., ент. Пестл. до світляк. В., руці держить [Моджеєвська].. світлячка, що мигоче тихим, зеленкуватим світлом (Іван Франко, VII, 1951, 121); Світлячки.. фосфоричними вогниками носилися по лісі (Петро Панч, I, 1956, 109); * У порівняннях. Ольга глянула.. на його маленькі очі, які світились колючими світлячками (Олесь Донченко, III, 1956, 451).

Як правильно писати та вживати слово – СВІТЛЯЧО́К – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – СВІТЛЯЧО́К Том 9 — Стор. 95. – словник української мови

Українська мова словник слово «СВІТЛЯЧО́К» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

СВІТЛЯЧО́К

11.10.2018

Написати коментар