1.    
  2.     ТЯГАНИ́НА

ТЯГАНИ́НА

ТЯГАНИ́НА, и, жін.

1. Повільне виконання справи, супроводжуване зайвими формальностями; зволікання. — В нас без усякої тяганини нарізку вихлопотали [виклопотали]. Уже й землеміри приїхали, плани складають (Андрій Головко, II, 1957, 32); Комуністична партія викорінює такі негативні явища в роботі радянського і господарського апарату, як бюрократизм, тяганину, кар’єризм (Комуніст України, 5, 1966, 22).

2. Справа, суперечка, яка виникає при зіткненні чиїх-небудь інтересів, завдає багато клопоту і розтягується на довгий час. Балабуха стояв ні в сих ні в тих. Він не сподівався такої притичини, щоб йому довелось мати тяганину з громадою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 62); [Андрій:] Ніколи ми не сварилися з тобою і ніякої тяганини промеж нас не було (Марко Кропивницький, III, 1959, 142);

//  заст. Про судову справу. Поїхав Василь до секретаря Чижика, повіз три мішки пшениці й десять рублів грошей. Завів тяганину (Панас Мирний, I, 1949, 218); Не вигоріло діло раз, то, навряд, щоб вигоріло вдруге після стількох років тяганини по судах (Михайло Стельмах, I, 1962, 303).

3. Шум, безладний рух, метушня і т. ін. В далекій прихожій почувсь шум та тяганина роздягання (Нечуй-Левицький, I, 1956, 622).

Як правильно писати та вживати слово – ТЯГАНИ́НА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ТЯГАНИ́НА Том 10 — Стор. 336. – словник української мови

Українська мова словник слово «ТЯГАНИ́НА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ТЯГАНИ́НА

14.09.2018

Написати коментар