ТЯМКА

ТЯМКА, и, жін.; мн. тямки, мок; розм.

1. Те саме, що тяма. — Він працьовитий, щиросердий, і в його є тямка в голові (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 365); Сподобалась чортяча мова хлопцю, Не відав він про чортову лукавість, Оддав Іблісу тямку, й серце, й душу (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 153); Тямка поволі вертала, а з нею і страшенна певність (Іван Франко, I, 1955, 133).

♦ Без тямки — те саме, що Без тями (див. тяма). Співав [Лукин] довго, без тямки, уже всі перестали співати, а він все ще співав (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 202); Брати (взяти) в тямки (тямку) що — розуміти, усвідомлювати що-небудь. — Чи можете у тямку взяти ви, Що горя мав я вище голови (Микола Зеров, Вибр., 1966, 64); Не знав [дід] письма, а через те нічого не брав у тямки у тих мудрих книжках (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 14); Розшолопавши, що регочуть саме з нього, Данило Пришийкобиліхвіст ніяк не міг узяти в тямки — чому регочуть (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 205).

2. рідко. Пам’ять, згадка. Любов до гарного, природа, Дівчата любі, друзяки, І найсвятіший дар — свобода, — По них самі тепер тямки! (Павло Грабовський, I, 1959, 283).

♦ Даватися (датися) в тямки див. даватися; Довго буде тобі (вам і т. ін.) в тямки — хтось буде довго пам’ятати. — А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (Іван Котляревський, I, 1952, 242); І не тямка; І не в тямки кому — і на думку не спадає. Аж знов чогось дзвякнула клямка. Хтось в сінях говорить з малим. Прислухалась… їй і не тямка, Що міг повернутися Клим (Леонід Первомайський, II, 1958, 255); Мати у тямці що — тримати що-небудь у пам’яті, пам’ятати. — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 156).

Значення слова – ТЯМКА – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ТЯМКА Том 10 — Стор. 346. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ТЯМКА» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).