1.    
  2.     ТКА́НКА

ТКА́НКА

ТКА́НКА, и, жін.

1. поет. Те саме, що тканина 1. До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Леся Українка, II, 1951, 341); Червону тканку владно і ласкаво Взяв Осип Кононов і розгорнув її (Микола Бажан, Вибр., 1940, 111);  * Образно. Мережає на шибках крижану тканку мороз (Степан Васильченко, II, 1959, 571); Вже неба тканка побіліла, І гаснуть зорі серебристі (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 236);  * У порівняннях. Світ сонця лився через білий цвіт абрикосів, і по синьому небі, як по шовковій синій тканці, ніби були розкидані білі, обсипані цвітами гілки, білі букети, білі віночки (Нечуй-Левицький, V, 1966, 313); На землі тканками прозорими Лягли осінні дерева (Микола Вороний, Вибр., 1959, 62).

2. діал. Густа ткана сітка для ловлення дрібної риби. До революції, коли дід був молодий, він частенько виуджував своєю поганенькою тканкою у пана Безбородського карасів (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 277).

3. заст. Жіночий головний убір, оздоблений коралями або перлами. Головні убори заміжньої жінки, які безпосередньо надівали на волосся, — це.. кибалка, тканка (Народна творчість та етнографія, 6, 1969, 16).

Як правильно писати та вживати слово – ТКА́НКА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ТКА́НКА Том 10 — Стор. 152. – словник української мови

Українська мова словник слово «ТКА́НКА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ТКА́НКА

01.03.2017

Написати коментар