1.    
  2.     ТЛІНЬ

ТЛІНЬ

ТЛІНЬ, і, жін., книжн.

1. Те саме, що тління 1. На те й уваги їм [юнакам] нема, Що їм дорогу перейма Нещадно смерті грізна тінь І жде в землі холодна тлінь… (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 355); Я трудився, і ріс, і летів у бою, А тебе [комсомольський квиток] я зберіг, наче совість мою, На майбутні літа, на горіння, — не тлінь, На труди, на стремління нових поколінь (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 176).

2. Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах. Віє тлінню повішених і загиблих від голоду, від злочинної [фашистів] кулі (Олександр Довженко, III, 1960, 45); І де б я не була, я згадую з теплінню Моїх братів сердечних із Москви. Була б я попелом, була б давно я тлінню, Коли б не ви! (Любов Забашта, Вибр., 1958, 116).

3. рідко. Те, що догоряє. Проїдь, мій коню, спроквола Повз чорне згарище села. Таким десь є й моє село, Що тлінню й попелом лягло (Микола Бажан, Роки, 1957, 234).

4. перен. Про щось нетривке, скороминуще, що не має сили або справжньої цінності. Знаю я друзів своїх, що не мали хвальби, а чи зради, Бо хвальба — то є тлінь, а від зради немає поради (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 176); Я вже дід і скоро вмру, Ні сердитись, ні мститися не стану; Одно скажу: багатство — тлінь та порох (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 201).

Як правильно писати та вживати слово – ТЛІНЬ

Джерело – словник СУМ – ТЛІНЬ Том 10 — Стор. 154.

Тлумачення та значення слова «ТЛІНЬ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ТЛІНЬ

15.04.2017

Написати коментар