ТОЙ як правильно написати та сказати

ТОЙ

ТОЙ, того, чол., та, тієї, рідко тої, заст. тії, жін., те, того, сер.; мн. ті, тих; займ.

1. вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); протилежне цей (у 1 знач.). Прилинь, сизий орле, бо я одинокий, Сирота на світі, в чужому краю. Дивлюся на море широке, глибоке, Поплив би на той бік — човна не дають (Тарас Шевченко, I, 1963, 19); З того берега річки почулася густа стрілянина (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 38); По той бік хвилеріза пройшов до гавані пароплав (Юрій Яновський, II, 1958, 49); Увечері по той бік муру солов’ї витьохкують, повно їх там у вербах (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 110);

// Указує на відрізок часу, який передував безпосередньо такому самому відрізку, моменту або настане після нього. Раз у бабусі Шелестихи Я на тім тижні гостював (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 195); Коли не обіцяєте [В. М. Гнатюк] поправити на той рік [здоров’я], то не поїду з Вами в гори (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278); На тім тижні чотирьох із їхнього загону бандитня [бандити] під Ліщинівкою порубала (Олесь Гончар, II, 1959, 159).

♦ Виходець з того світу див. виходець; Відправляти (відправити) на той світ див. відправляти; Заганяти (загнати) на той світ див. заганяти 1; Іти на той світ див. іти; Переступити на той світ див. переступати; Той світ див. світ 2; Хай (най) йому легко згадається на тім світі див. згадуватися.

2. вказ., також у сполуч. із част. он, ось. Указує на який-небудь предмет, якусь особу (перев. супроводжується вказівним жестом), що їх виділяють з-поміж інших; не будь-який (будь-яка), а саме даний (дана), що на нього (неї) вказує мовець; про який (яку) йдеться; цей (у 2 знач.). [Клієнт (Показує в далечінь):] Та, висока, Макарію зограла [зіграла] б на кострищі чудово! [Молодий римлянин:] Що ти плещеш? То ж мотрона! Їй тільки можуть голову зрубати (Леся Українка, II, 1951, 514); — Знаєте що? Ходімо ми попід ту стіну. Там на ослончику [ослінчику] постановимося — не так буде жарко і все видно, — сказав Колісник (Панас Мирний, III, 1954, 272); — Колего Савченко..! Он гляньте краще на той табун диких гусей, — аж злість бере, що не можна дістати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 196); Он та галявина, де ми Колись удвох ходили. І ви казали: «Я з людьми Не шкодував тут сили…» (Микола Нагнибіда, На полі битви, 1974, 80).

3. вказ. Указує на предмет, особу, явище і т. ін., які були названі у попередньому викладі, про які вже йшлося раніше. Горить Микита в сірій свиті! Шеляга виймає І за того остатнього Музику наймає, І нерівню титарівну У танець вітає! (Тарас Шевченко, II, 1963, 99); Буввечір. Танки йшли на захід з важким гуркотом та виском. Під хатами, що аж стугоніли від того гуркоту, прощалися танкісти з дівчатами (Олександр Довженко, I, 1958, 346); Події тої осені і зими взагалі були якісь особливі (Юрій Смолич, II, 1958, 65); Була весна. Сонце ніжно й тепло усміхалося з блакитного неба, і від усмішки тої земля цвіла (Андрій Головко, I, 1957, 92);

// у знач. ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн. Уживається замість предмета, особи, які були названі в попередньому викладі, про які вже йшлося раніше. Зараз за ворітьми показалося, що Рудик забув лупу, а Тихович — поташник з планами — і всі мусили затриматися, аж поки робітник не приніс те й друге (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205); Любов склоняв голову тітці до плеча, та гладить їй волосся (Леся Українка, II, 1951, 69); А він було й молотити лінувався:.. ходить з Одаркою [калікою] по миру, назбира шматків хліба доволі, тії і їсть із дочками своїми, а після знову іде збирати (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 59); Є хмарні душі, ті завжди повиті смутком і журбою. Вони ідуть в житті, як дим, як тихий човен за водою (Володимир Сосюра, I, 1957, 409); Глянув на сонце [Явтушок], те опинилося над вітряками (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 72);

// у знач. ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн. Уживається замість когось останнього із названих у попередньому викладі й відповідає за значенням особовому займенникові 3-ї особи він, вона, вони. Часто Карпо перелазив через тин до Івася гратися, часто і Івась кричав крізь тин Карпові, коли той не показувався, щоб ішов скоріше (Панас Мирний, I, 1954, 244); Економський фурман Євген Колосюк стишує загнуздані коні, щось гукає Христині, та озирається, швиденько вискакує на віз (Михайло Стельмах, I, 1962, 520); Сахно змушена була вдатися за поясненнями до Чіпаріу. Але той не міг багато розповісти (Юрій Смолич, I, 1958, 48); Біля ґанку стояв гурт чоловіків, бороданів. Саме дядько Гордій щось у колі їх промовляв. А скоро вгледів Давида з Тихоном, як ті підійшли, спершу пильно був глянув на обох і чомусь зрадів (Андрій Головко, II, 1957, 125);

// у знач. ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн. Уживається при переліченні або зіставленні названих раніше осіб, предметів і т. ін. Ой привезли до прийому Чуприни голити; Усе дрібні, усе малі, Все багатих діти. Той каліка недоріка, Той не вміє стати. Той горбатий, той багатий, Тих чотири в хаті. Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Тарас Шевченко, I, 1963, 229); Козаки змішались [у таборі], як у бразі гуща; той туди, той туди йде, а жодного порядку між ними немає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 157); Павлусь побачив велике місто, широкі вулиці.. Люди метушаться, — ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка, III, 1952, 490); Орав [Іван] поле, сіяв, косив, жав, молотив, складав зерно — те на посів, те на поживу (Панас Мирний, I, 1949, 209).

До тих пір див. пора; З (від, од) того [ж] часу; З тих пір; З тієї (тої, тії) пори; Від тієї (тої, тії) пори — вказує, що якась дія починається, почалася від періоду, про який ішлося, повідомлялося раніше або повідомляється; відтоді. Поки мати шукала [наречену], він собі сам знайшов. Був у Вишеньках на ярмарку й з того часу став учащати щовечора (Марко Вовчок, I, 1955, 80); Князь Заславський перечув через приятелів, як глузував з його Вишневецький на ігрищі. Од того часу вони зненавиділи один одного і стали заклятими ворогами (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 65); Вже люди, певне, від тії пори Тут не живуть, як з раєм попрощались (Леся Українка, I, 1951, 69); Князь Куракін урятував цареві життя, і вже з тої пори цар із ним не розлучався (Гнат Хоткевич, I, 1966, 97); З тих пір, як її батьки — лікарі одного районного містечка — навчили її ходити, вона жила в розкошах і достатках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 449); З тими словами; При тім слові; При тих словах див. слово; Тим часом; У (на, під) той [самий, саме, же] час — вказує на одночасність якоїсь дії з іншою, про яку йшлося, повідомлялося раніше або повідомляється. Розбрілись [розбрелись] конфедерати По Польщі, Волині, По Литві, по Молдаванах І по України. Руйнували, мордували, Церквами топили… А тим часом гайдамаки Ножі освятили (Тарас Шевченко, I, 1963, 80); Що то за дівчина [Марта] під той час стала, боже мій, світе мій! (Марко Вовчок, I, 1955, 72); — Які вже там з мене веселощі? Од моїх веселощів, молощ кисне в глечиках, — промовила Тодозя. — Мої веселощі такі смачні, як кислиці. Он баба Ганна вже й скривилась од їх… Усі засміялись. Саме в той час князь Єремія вернувся з муштрів і переходив через світлиці (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 118); Чорногорець зараз кинувсь до свого побратима, а Леся до Петра. Забула сердешна на той час і стид, і дівоцький сором: затулила йому хусткою глибоку рану, а сама так і впала на його; плаче, голосить (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 108); Часом уві сні вбачалося йому, що соцький приніс так довго очікувану бомагу [бумагу] — і Семен зіскакував з полу, вибігав на подвір’я. А то видасться йому, що незабаром або й зараз-таки мають покликати його до станового. Він сідав тоді на лаві й чекав. І досить на той час стукнути кому-небудь сінешніми дверима, щоб серце Семенове зупинилося в грудях, перестало битись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117); Я вийшов з інституту в 1914 році з умінням учити школярів.. В той час я мріяв стати художником, я малював дома і брав приватні уроки малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію художеств хоч вільним слухачем (Олександр Довженко, I, 1958, 14); Марися підхопилась, щоб подати келешки та ще там щось приготувати, а гість тим часом, відкоркувавши пляшку, у вільній позі сидів на стільці (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 140); Тієї (тої, тії) ночі; Того [ж, ж таки, самого, таки] дня (вечора і т. ін.); У той [же] день (вечір і т. ін.) — вживається на позначення того, що певна дія відбувається в якусь ніч, якийсь день (вечір і т. ін.) одночасно з іншою або після дії, про яку уже згадувалось, повідомлялось раніше. Якось-то вирвалась Олеся, пішла до тітки одвідати стару в недузі; а того дня був у селі ярмарок (Марко Вовчок, I, 1955, 289); — То я, мабуть, стану тепер за хліб [робити на току]. А там, як зароблю, — тоді й за гроші. — Добре… Хоч і так зроби, сину. Того ж таки дня, надвечір, Чіпка зібрався, пішов у Крутий Яр (Панас Мирний, II, 1954, 215); Неспокійно спалося Тиховичеві тої ночі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220); Згадала [Люда], як минулого літа, коли жили в таборі, до неї приїздив батько. Того дня стояла погана погода, йшов дощ (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 199); Було якесь свято. Того ж дня Яшко пізно повертав додому. Повагом ішли корови в пилу вуличному (Андрій Головко, I, 1957, 133); Ломицький і справді перемучився того вечора… Зібравшись в дорогу і вклавшись, він сів пити чай (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 73); Невдовзі по цьому.. прийшли німці з гайдамаками. В той же день перехапали робіткомівців на чолі з механіком Приваловим і, відправивши їх під посиленим конвоєм у Генічеськ, вчинили там над ними звірячу розправу (Олесь Гончар, II, 1959, 32); В той вечір [коли Сергій привів у хату Дороша] Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 157); Тієї ж [самої] хвилини (миті); У той [самий] момент (мент); У ту ж [саму] хвилину (мить) — уживається для підкреслення цілковитого збігу в часі якихось двох дій; одразу ж, зараз же. Ось він [співець] руку здійняв, в ту ж хвилину Стало тихо, неначе в могилі (Леся Українка, I, 1951, 348); Човни.. загойдалися і.. турки з лайкою нагнулися, щоб одіпхнутися, Іван підняв весло і з усієї сили спустив його на червоний фез [турка]. У той мент між них блиснув постріл і звилась хмарка диму (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 386); Черниш бачив ще, що Брянський боком стрибнув кілька кроків уперед і метнув гранату, вихоплюючи в ту ж мить пістолет (Олесь Гончар, III, 1959, 119).

♦ З тією тільки (лише) різницею що див. різниця 1; З того погляду див. погляд; Не стільки того діла див. діло; Платити тим самим див. платити; Платити (відплатити) тією самою монетою див. монета; Співати тієї [ж] див. співати; Співати не тієї (не тії) див. співати; Тією або (чи) іншою мірою; У тій або (чи) іншій мірі див. міра; Встати (ступити) не на ту ногу див. нога; Чим багаті, тим і раді див. багатий.

4. вказ. Уживається для вказівки на один предмет, одну особу і т. ін. із двох або кількох подібних, з ряду однорідних, коли їх перелічують або зіставляють. В плавнях було тихо, як у лісі, лиш горою шелестіла куня, раз в той бік схиляючись, раз в інший (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 359);

// у знач. ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн. Узагальнено вказує на предмет, особу, явище (без попередньої згадки про них) при переліченні або зіставленні в якомусь відношенні. Попривикали дітки, що нема старшого брата, та не перестали про його думати, і сливе щогодинки його згадували то цим, то тим, то знов другим (Марко Вовчок, I, 1955, 294); — Оттак товчусь сливе цілісінький рік, то тим, то сим заробляю; сказано, треба чимсь жити й дітей годувати (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 276); Шинок ніколи не пустує: то той, то другий… І наші хлопці там! (Панас Мирний, I, 1949, 263); Стояв, і непевний осміх блукав йому по губах — зараз це був осміх погорди й самозахисту. Тут [в спецшколі] захищаються, хто чим може. Той мовчанкою. Той понурістю. Той схлипом, якщо маму згадають (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 43);

// у знач. ім. те, того, сер. У сполуч. зі словом все вказує на перелічувані предмети, виконуючи функцію узагальнюючого слова. І білі черепи, такі лячні нині, і чорні холодні кущі з покрученими лозами… — усе те обняло її [Параскіцу] жахом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 279).

Той або (чи) інший див. інший.

♦ Не з тих хто — хто-небудь має сили утриматися від чогось, не здатний на які-небудь вчинки, дії і т. ін. Кому там діло — чи він наївся, чи він не холодний, чи, може, воші дитину напали, чи, може, щось болить. Аби робив свою роботу. Не обходилося і без бійки. Але щоб плакав — не з тих хлопець був (Андрій Головко, II, 1957, 389); Нема (немає) того, щоб… див. нема, немає; Не на того напав (напала)! див. нападати; Не на того нарвався див. нариватися; Ні в сих ні в тих; Ні в тих ні в сих — зніяковіло, відчуваючи незручність. Пріська стояла ні в тих ні в сих (Любов Яновська, I, 1959, 223); А Гвинтовка оставсь тепер перед Шрамом ні в сих ні в тих (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 129); Артем почував себе ні в сих ні в тих (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 161); Сер їв вийшов з дому Сагорів ні в сих ні в тих і дуже злостився на себе та на місіс Ліліан (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 289).

5. вказ., у знач. ім. те, того, сер. Уживається для вказівки на що-небудь висловлене раніше, на якісь факти, обставини, припущення і т. ін. Олександра перебралась до знайомої жінки. Вона ходила копати буряки і з того добувала прожиток для себе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66); Заворушився люд, загомонів; піднявсь по всьому полю галас. Тілько нічого з того не вийшло (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 174); Це вони хотять згубити з світу князя, — мигнула в Тодозі думка, — це вони, мабуть, задля того й приблукали до Лубен (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 132); [Хвора:] Дарма! Нехай умру, та думка не умре! В таке безсмертя й я привикла вірить. Адже і в вас є сповідь перед смертю… Мене жде шибениця — я те знаю (Леся Українка, I, 1951, 118); Надвечір до мене зійшлися товариші. Наш гість перед тим трохи відпочив. Його красиве й поважне обличчя оживилося (Терень Масенко, Життя.., 1960, 29); Співає щось сумне татарка під чадрою, й од того вся вона така близька мені (Володимир Сосюра, I, 1957, 100); Готували [лісоруби] дно під затоплення, валили верби вікові в три обхвати, після того ще взялись і за комиші, косили їх для целюлозного (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 84);

// у сполуч. зі сл. ж, саме. Уживається при вказівці на тотожність чого-небудь з чимсь висловленим, повідомленим раніше. — Оце недавно ми не загнали телиці в двір, а вовк вискочив з ліска та й обгриз бік. Теличку не одрятували од смерті, — пропала. Те ж саме роблять вовки з графськими сернами й зайцями, котрі йдуть на годівлю… вовкам (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 284); Я вигукував на мітингах загальні фрази і радів.., що завтра про це довідається увесь світ і, вражений розумом, що осяяв нас, зробить у себе те ж саме (Олександр Довженко, I, 1958, 15); І він на всяк випадок зняв із плеча карабін. Те ж саме зробив і Янош, мовчки переглянувшись із Яреськом (Олесь Гончар, II, 1959, 67).

♦ Більше (більш) того, що… див. більше; В тім-то й річ, що… див. річ 1; До того — настільки, так сильно, у такій великій мірі. — Офіцери, — сказав головнокомандуючий, і холодний дрож пробіг по офіцерських спинах, до того невпізнанний був голос генерала (Олександр Довженко, I, 1958, 140); До того [ж] — з наявністю додаткових ознак, дій, заходів і т. ін.; крім того. Максим отой, брате. А трудящий, роботящий, Та й тихий до того, Та ласкавий… (Тарас Шевченко, II, 1963, 274); [Сидір Свиридович:] Коли правду казати, то наша Євфросина не така гарна, як розумна. От уже розумна, то розумна, ще й до того вчена (Нечуй-Левицький, IX, 1967, 222); Блакитний грот робить надзвичайне вражіння — це величезна блакитна зала, в якій неможливо блакитна вода, як скло самого чистого блакитного кольору, до того бризки світяться вогнем (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 325); Комбайн працював безвідмовно. Ішли помалу на першій швидкості і захоплювали не на весь хедер: хліб важкий і роса до того ж (Андрій Головко, I, 1957, 434); З тим і піти (розійтися, роз’їхатися); На тому і розійтися (роз’їхатися) — піти, розійтися, роз’їхатися, сказавши що-небудь, вирішивши щось або не дійшовши згоди у чомусь. Петро стиснув Череваня, прощаючись, а той, мов догадавсь, да й каже: — Ой бгатіку [братіку]! Чи не лучче б було, якби ми не ганялись за гетьманами? З тим і роз’їхались. Шрам повернув коня на Козелецький шлях; Черевань із Василем Невольником вернувсь до своякового хутора (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 178); Часом таки й не витримає — дорікне: — І де твоя совість, Юхиме! Дома жінка хвора, води кухля немає кому подати, а ти ось парубкувати зо мною. На тому й розійдуться до нової зустрічі (Андрій Головко, II, 1957, 191); І без того — без додаткових ознак, дій, заходів і т. ін.; і так, і так вже. Цей покривавлений вид розп’ятого Христа був виставлений на ефектований [ефектний] показ, щоб вражати і без того вразливі та прийнятливі молоді душі студентів [єзуїтської] колегії (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 11); Гайдамаки.. це ті ж самі солдати й офіцери російської [царської] армії.. Тільки націоналістичний туман замутив їхню і без того затьмарену свідомість, розбуджену в огні (Олександр Довженко, I, 1958, 37); Коли (як, раз, якщо) [вже] на те пішло див. піти; На те… — уживається при поясненні, мотивуванні чого-небудь. Гірко було кидати [хлопцям], яке не є, своє, а йти до чужого, до панського… Та що ти вдієш супроти панської волі? Панові треба… на те в його й кріпаки (Панас Мирний, I, 1949, 261); — Мій лицарю, любий пане, не боюсь я поговору, — все чиню по власній волі, бо на те я королівна… (Леся Українка, I, 1951, 435); На тому (тім) [і] стати — зупинитися на якомусь конкретному рішенні. — Порадились ми з дівчиною, побідкались і стали на тому, що вона піде в найми (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 140); Не без того[, щоб] — уживається для висловлення певної згоди в чомусь у знач.: так, можливо, може статися. — Усім, значить, добре.. — обізвавсь Чіпка. — А ти думав, ні?.. У кожного — не без того… (Панас Мирний, I, 1949, 248); Не без того, щоб коли й погуляти, погарцювати — на те молодість. Але ж не так, як оце (Андрій Головко, II, 1957, 96); Вчитель сміхотливо наморщив чоло: — Ти вдень бачив свою милу? — Та бачив… — запнувся парубок. — А увечері теж хочеш зустрітися? — Не без того… (Михайло Стельмах, I, 1962, 141); Не від того [бути, щоб] — не мати нічого проти, бути згодним на що-небудь. — Ну, а тепер, Артеме, твоя черга. Розказуй ти про себе. Артем не від того був (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 521); А коли у Георге настрій хороший, він не від того, щоб і поговорити (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 272); Не до того кому — хтось не має часу, можливості думати про кого-, що-небудь, приділяти увагу кому-, чому-небудь і т. ін. Добре мати діток Багатому, хвалить бога В розкошах! А вбогій Вдові не до того, Бо залили за шкуру сала, Трохи не пропала (Тарас Шевченко, II, 1963, 268); — Не пошкодило б Корнюші хоч показатись на хуторах. Ти таки, Павле Макаровичу, так йому й перекажи. — Переказати не штука, та який у цьому сенс! — знизав плечима Павло. — Не до того їм зараз (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 424); Не те що (щоб).., [а]: а) уживається для заперечення якогось припущення перед викладом справжніх фактів, обставин тощо. А землі з кожним роком усе меншає. Не те щоб менше ставало її на світі, а ділять її межи собою мало не на грядки, бо на світі дедалі стає людніше… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); б) для заперечення тотожності чого-небудь з чимсь у знач.: не такий (так), як. Величезні вибухи один за одним спалахують на палубах, димом обволікаючи судна. Хоч би швидше знімались, бо там не те що від степових партизанських бомб — злетиш у повітря від вибуху своїх же власних, начинених боєприпасами трюмів! (Олесь Гончар, II, 1959, 48); Нехай по тому буде; Та й будь по тому; Так тому й бути — уживається для вираження згоди в чомусь, ствердження чого-небудь; нехай так і буде. — Ви знаєте всі стародавні звичаї і порядки — судіть, як самі знаєте; а мов діло махнути булавою, да й нехай по тому буде (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 143); — Е-ех, куди нам одбиватися? Рятуйся, хто як зуміє, та й будь по тому! (Андрій Головко, II, 1957, 380); Чим робити на мачушиних дітей, звичайно, краще на себе, на своїх дітей. Так тому й бути! (Андрій Головко, II, 1957, 517); Ні з того ні з сього; Ні з сього ні з того — без будь-якої причини, без жодного приводу або несподівано. Була се неоговтана, неокресана якась натура. Він ніколи сам не знав, чого він хоче. Заводив нараз ні з того ні з сього бійку з найліпшим своїм побратимом — і тут же підлещувався до ворога (Гнат Хоткевич, II, 1966, 162); Миронов, здавалось, уважно слухав його, а як скінчив Давид, затягся цигаркою й спитав ні з того ні з сього: — Ви от що, товаришу, краще скажіть: у дев’ятнадцятому році, до Червоної Армії, де ви були? (Андрій Головко, II, 1957, 81); Якось зайшов Кирик до Василини і почав скаржитися на своє безголов’я: одним єдина корова і та ні з сього ні з того перестала давати молоко (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 214); Охрім, що трусив на світанку ятері, бачив, як на Гусячому острові ні з сього ні з того заворушилася копиця і звідти виліз якийсь чоловік (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 258); Ні се ні те; Ні те ні се — щось невиразне, неясне, не зовсім зрозуміле; хтось, щось не має виразних ознак, особливостей. Балаш одказував старостам ні се ні те (Нечуй-Левицький, II, 1956, 315); [Любов:] Що ж кажуть лікарі? [Милевський:] Як завжди при нервових хворобах — ні те ні се (Леся Українка, I, 1951, 74); Разом з тим див. разом; Річ у тому (тім), що… див. річ 1; Тим більше (заст. паче); І того більше — уживається для підкреслення значимості наступного повідомлення або перед заключним і більш важливим твердженням. Проникливий і тонкий Брикун відразу догадується, що камінчик кинуто в його город, тим паче, що при згадці про приблудних псів більшість людей обернулась в його бік (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 545); Опинилась [Тоня] у воді по шию. Проте й це не вибило її з радісного настрою, тим паче, що далі море знову мілкішало, ставало під руки, стало по пояс (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 225); До Кузнецова підійшла Супрун і сказала тихо: — А ви, Василю Івановичу, здається, маєте рацію: раз тут і Федір Іванович, то перше ніж говорити на комітеті, слід обговорити в більш вузькому колі. — Безперечно, — відповів Кузнецов. — Тим більш, що це ж не просто «більш вузьке коло», а Бойовий штаб (Андрій Головко, II, 1957, 466); — І вже, дочко! — одказує Мотря, — не за жалієш батька в наймах, так і мене… Коли замолоду ніхто не жалував, то на старість — і того більше (Панас Мирний, I, 1949, 360); Тим краще див. краще; Тільки й того, що… — уживається при вказівці на що-небудь незначне, обмежене, яким хтось користується, володіє. Щоб перервати німоту, Чіпка запитав: — І це ви так живете? — Отак, як бач. Тільки й того, що хата своя (Панас Мирний, I, 1949, 248); Тільки те й робити, що… див. робити; Того й гляди (дивись), рідко — про можливість якої-небудь події, дії, якогось вчинку. Натури доброї від москаля набрався, Того й гляди, щоб. ще у море не попхався! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 144); — От що, небоже, їдь ти, мабуть, у Новосельці. Далекий світ, щоправда, але байдуже. Візьмеш моїх пару коней, бо і їм тут не солодко. Того й дивись, що ноги протягнуть (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 181); У тому (тім) числі див. число; Що [ж] з того? — звичайно риторичне запитання, близьке значенням до висловів: нічого не вдієш, все одно; чи має це значення? Іноді серед роботи, заложивши руки, він [Чіпка] задумається, загадається… «Ну що ж з того?» — забувшись, питає сам себе (Панас Мирний, I, 1949, 325); Товариші не любили його тверезим, а п’яним здебільшого зв’язували. Раніше то били його немилосердно, але що з того: зіб’ють його.., а тільки пустять — кидається з сокирою, стріляє з пістолета (Гнат Хоткевич, II, 1966, 162); Було важко працювати, Піт котився… Та що з того? Понад нами Той спів лився! (Максим Рильський, I, 1960, 162); Що тобі (мені, йому і т. ін.) до того — указує на непричетність кого-небудь до чогось або небажання втручатися у чужі справи; яке твоє (моє, його і т. ін.) діло. [Орест:] Забудь ти сю нещасну розмову, що тобі до того! Я ж тебе люблю, як і перше, ні, більше, ніж перше! (Леся Українка, II, 1951, 58); «Мені ще добре, — думав Семен, — А скільки ж то, боже мій, бачив я таких, що в них іно скибочка того поля, а сім’я велика… А що мені до того?.. Що мені чужа біда?» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109); [Та] як на те (теє), у знач. вставн. сл.: а) якраз, до речі. Всі на мене залицялись І сватати стали; А у мене, як на теє, Й рушники вже ткались (Тарас Шевченко, I, 1963, 292); Як на те, і день видався тихий, ясний та погожий; на небі — ні хмариночки (Панас Мирний, III, 1954, 257); б) недоречно, як на зло, як навмисно. Не знав, не знав, та як на те, й забув! (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 277); До города дорога й недалека, Не забариться б перейти. Та як на те, така стояла спека, Що й місця не знайти (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 79); Малий у цю мить, як на теє, обізвався радісним голосом: — Оце єкби [якби] на них Довбуш! (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 37).

6. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на ознаку, за якою хто-, що-небудь виділяється із ряду подібних і яка розкривається у підрядному. Добре тому ковалеві, що на обидві руки кув (Номис, 1864, № 10752); Верба тая, де Наталя сидить, теж у воді, аж гілля в їй купає… (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 38); Він уже давно забув той день, коли весело, від усього серця сміявся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 87); Це був вже не той Максим, якому все в навколишньому світі уявлялося сонячним, чистим і легким (Натан Рибак, Час, 1960, 56); Люблю я ті часи, як сонце вже встає і промінь свій прозорий На села, на поля так вільно, ніжно ллє (Максим Рильський, I, 1960, 95);

// Уживається в складі співвідносного словосполучення чим…, тим, указуючи на залежність якогось явища, якоїсь дії тощо від чого-небудь, на більший ступінь виявлення ознаки у другій частині речення. Чим далі я посувався, тим частіше стрічав цей люд у жалобі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 402); [Лікар:] По-моєму, чим менше панночка книжок читає, тим краще (Леся Українка, II, 1951, 40); Чим вище підіймалися бійці, тим заграва перед ними ширшала, розросталась (Олесь Гончар, III, 1959, 78); Чим більше він приглядався [до хлопців], тим ясніше бачив їхню глупоту (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 57);

// у знач. ім. той, того, чол.; та, тієї, жін.; те, того, сер.; ті, тих, мн. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на особу, що виділяється із ряду інших з якоїсь причини, за якоюсь ознакою, розкритою у підрядному реченні. Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи ледащі, а їсти нема що (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 51); Хто щиро поважа родину, Свій рідний край, Тому не всюди рай: Чужина в’ялить, як Билину (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 48); Слава тому, хто в бою за Вітчизну твердо тримає окрилений стяг (Володимир Сосюра, II, 1958, 234); Той, кому тяжко буде прочитати до кінця, може відкласти ку. Я не ображусь так, як образився б романіст (Юрій Яновський, II, 1958, 31); — Он у Пилипів, у тих, що млин, кабан ще товщий за тебе (Іван Багмут, Опов., 1959, 6);

// у знач. ім. те, рідко теє, того, сер. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на предмет, дію, явище і т. ін., які пояснюються у підрядному. Нащо йому про теє знати, Що, може, плаче бідна мати Та побивається, як рибонька об лід: Він Вовк, він пан… йому не слід… (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 70); Семен не розумів того, що стояло в книжці, а Романко чи не тямив сам, чи не хотів розповісти до ладу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 100); [Йоганна:] Та я не хтіла брати нічого, крім того, що залишилось у тебе з мого посагу (Леся Українка, III, 1952, 161); Денщик покинув смажити ковбасу і швидко переклав офіцерові те, що сказав Джмелик (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 536); Марксистсько-ленінські партії і народи соціалістичних держав виходять з того, що від вкладу і зусиль кожної країни залежать успіхи всієї світової системи соціалізму (Програма КПРС, 1961, 20).

7. означ., перев. із запереч. част. не. Такий, як треба, як має бути. Глушак дивиться на друга з дуже складним почуттям задоволення, суму і співчуття і говорить наче у відповідь своїм думкам і міркуванням: — Так, старію.. Не те вже око… (Олександр Довженко, I, 1958, 104); — Тепер я знаю, Хомо, чому наш Брянський так сердився, коли ми натягали собі на голови трансільванські чабанські шапки… Вигляд не той (Олесь Гончар, III, 1959, 192); — Не розбавляй, чоловіче, горілку водою, не той смак буде, — повчально говорить Гуркало (Михайло Стельмах, II, 1962, 216);

// Такий, як звичайно, до якого звикли; такий, як раніше, як завжди. Не та тут [в Бразілії] риба й мова, Не та вода, не той пейзаж, Але та ж сама хіть спадкова, І людська усмішка — така ж (Максим Рильський, III, 1961, 298);

// Який не змінився, залишився незмінним. Не дуже змінилася Босівка.. Ті ж зелені садки, ті ж веселі левади (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 449); Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (Павло Тичина, I, 1946, 200); Воронцова Шура впізнала одразу. Він зовні не дуже змінився за ці роки. Ті ж сірі, завжди насторожені очі під рудими кошлатими бровами (Олесь Гончар, III, 1959, 193); Дома він показав червінця батькові. Дорохтей, покусуючи потріскану до крові нижню губу, уважно вислухав сина, на кутніх зубах спробував золото, кинув його з цяткою крові на стіл і одвернувся. — Не ті гроші, хоч і золоті (Михайло Стельмах, I, 1962, 50); Я прочитав твого листа, Моя ти сестро прехороша… І я не той, І ти не та, А все ж Нас не зігнула ноша, Яку поклало нам життя З дитячих літ на кволе тіло (Микола Нагнибіда, На полі битви, 1974, 127);

// у знач. ім. те, того, сер. Про що-небудь небажане, непотрібне, не таке, як хотілось би. Я почуваю, що.. я кохаю не те (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420); Хто тільки не пробував рух пісків цих зупинити, але нічого не виходило, бо садили не те, або не так, або не тоді (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 86).

♦ Зайти (увійти) не тими дверима — те саме, що Не в ті двері піти (потрапити і т. ін.) (див. двері). Український сепаратистський буржуазний рух здавався мені тоді найреволюційнішим рухом, найлівішим, отже, найкращим.. Таким чинам, я ввійшов у революцію не тими дверима (Олександр Довженко, I, 1958, 16); Не в ті взутися див. взуватися; Не в ті двері піти (потрапити і т. ін.) див. двері; Не з того тіста книш див. тісто; Не тим вітром повіяло див. повіяти; Не той став; Не та стала — хтось дуже змінився. Назар уже не той став, уже й він якось поник (Марко Вовчок, I, 1955, 130); — Що в тебе на серці? Ти неначе вже не та стала, — промовила до Соломії баба Зінька. — Не та ѷ��тала? Я, мамо, однаковісінька і тепер, як і колись була (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 387); Тільки ж Горпина мов не та до його стала. Зникли ті розмови щирі та ласкаві, тепер вона з чоловіком іноді й слова не промовить за день (Борис Грінченко, I, 1963, 257).