1.    
  2.     ТРИВО́ЖНИЙ

ТРИВО́ЖНИЙ

ТРИВО́ЖНИЙ, а, е.

1. Сповнений тривоги, неспокою, хвилювання. Від самого досвіта в ловецькім таборі великий рух і тривожне дожидання (Іван Франко, VI, 1951, 10) Містечко жило тривожним життям: двері магазинів позакривані, на базарі пусто (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 305) Темрява, загальний тривожний настрій надавали голосові його незвичної суворості (Олесь Гончар, II, 1959, 104);

//  Який виражає тривогу, побоювання. Тривожний погляд Проценків стрівся з її заплаканими очима… (Панас Мирний, III, 1954, 246); Обличчя суворе й тривожне в бійця… (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 261); Орися схопилася з постелі, спитала тривожним голосом: — Хто там такий? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 268);

//  Який виражає хвилювання, занепокоєння. Для мене, селянського сина, що привик чути вічні побоювання та бачити тривожну увагу на погоду, на хмари, на вітер.., було новиною те рівне, веселе життя міського ремісника (Іван Франко, IV, 1950, 203);

//  Викликаний тривогою, турботами про кого-, що-небудь. Мати пішла додому, Михайло знову залишився сам із своїми тривожними думками (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 42); — Нашому татові все гірше й гірше, — відповіла вона півголосом на його тривожне запитання (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 186);

//  Який хвилює, викликає тривогу, занепокоєння. Спало на думку, що це його хлопці прискакали з тривожними звістками (Іван Ле, Вибр., 1939, 43); Може, тривожні новини? Наступ ворожий?.. Прорив? Ні. У найважчі хвилини спокою ти не губив (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 167);

//  Який вселяє, навіває тривогу, неспокій. Було щось скрите, тривожне в її лиці, в її очах, у всій її постаті (Іван Франко, VI, 1951, 379); Слухаючи Оленчука, Фрунзе в той же час не відривав погляду від просторів Гнилого моря, в яких зараз є щось тривожне (Олесь Гончар, II, 1959, 410);

//  Який сповіщає про небезпеку, оголошує тривогу. А над тихим мертвим селом вже понеслось від дзвіниці тривожне: бое, бое, бое… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 120); Старанно гатив [козак] у тулумбаси.. Тривожний дроброзносився далеко по узбережжю (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 118).

2. Який відчуває тривогу, турботу, хвилювання; неспокійний, бентежний. Катря стояла, дивилася і думала — невпокійна, тривожна… (Марко Вовчок, I, 1955, 230); Хай птахи тепер тривожні, Хай і журно журавлю, Та в твоїй прикметі кожній Повінь щастя я ловлю (Максим Рильський, III, 1961, 65).

3. Повний тривоги, неспокою. День відійшов. Тривожний, неспокійний, в ясній одежі і галасливий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 129); Як настала тривожна година, Запалилося слово вкінець І спалило тонкий папірець… (Леся Українка, I, 1951, 126);

//  Повний небезпек, випробувань. У дні війни, у дні боїв минулі, — У незабутній, у тривожний час, — Знамено те не раз прошили кулі, Осколки мін прорізали не раз (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 29).

Як правильно писати та вживати слово – ТРИВО́ЖНИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ТРИВО́ЖНИЙ Том 10 — Стор. 255. – словник української мови

Українська мова словник слово «ТРИВО́ЖНИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ТРИВО́ЖНИЙ

16.06.2017

Написати коментар