1.    
  2.     ТИ

ТИ

ТИ, тебе (з прийм.: від тебе, до тебе і т. ін.), займ. особ. 2 ос. одн.

1. Уживається при звертанні до однієї особи (звичайно близької, а також до будь-якої особи в грубому, фамільярному плані). Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! (Іван Котляревський, I, 1952, 104); — Чого ти стогнеш, сину? — питає журливо Мотря.. — Чи ти нездужаєш? (Панас Мирний, I, 1949, 161); — Ти хто? Чого тобі? — вояк вереснув (Леся Українка, I, 1951, 445); — Що з тобою балакати: ти чоловік темний, відсталий, — казав нарешті боєць і скрушно махав рукою (Олесь Гончар, III, 1959, 222);

//  Вживається у внутрішньому мовленні при звертанні людини до самої себе. А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину?» (Тарас Шевченко, I, 1963, 9);

//  Уживається при звертанні до тварини. Розплющить Дмитро сонні очі, глипне на телятко, схопить в руки батога та: — А куди ж то ти, щоб ти йому здохло! (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 11); Вийся, жайворонку, вийся Над полями, Розважай людськую тугу Ти піснями (Максим Рильський, I, 1960, 107);

//  Уживається в риторичному звертанні до кого-, чого-небудь. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш, — Збуди його, заграй ти з ним, Спитай синє море… (Тарас Шевченко, II, 1963, 11); Ти занурявся в хвилю, човне. Тепер ти стоїш на березі, і ми не бачимо на тобі гордих слів (Юрій Яновський, II, 1958, 46).

 Бути (говорити, переходити і т. ін.) на «ти» перев. з ким; Звертатися до кого на «ти» — перебувати з кимось у таких стосунках, коли один одному говорять «ти», а не «ви». [Любов:] Та я не можу сказати, щоб вона була мені дуже близька. Сю ілюзію робить більше звичай говорити на «ти», затриманий з дитячих літ (Леся Українка, II, 1951, 38); — Шош [що ж] ти, любочко, делінь [далі] будеш, робити? — питала вона іноді Марусю, звертаючися до неї по-материнському на «ти» (Гнат Хоткевич, II, 1966, 170); Пити (випити, запити і т. ін.) з ким на «ти» — те саме, що Пити [на] брудершафт (див. брудершафт). Славко щиро відпрошувався. Тоді Краньцовський його цілував і немилосердно щипав.. Коли й це не заохотило Славка до пиття, то Краньцовський заявив, що хоче з ним запити на «ти» (Лесь Мартович, Тв., 1954, 262).

Бодай на тебе болячка див. болячка; Бодай тобі заціпило див. заціплювати; Бодай (щоб) ти здох див. здихати 1; Бути з чим на «ти» — добре розумітися на чомусь, досконало знати якусь справу. Знання, уміння, навики, набуті в процесі навчання, допоможуть бути з трактором, комбайном, а чи ще з якимось реманентом на «ти» (Знання та праця, 8, 1968, 8); Вибивати (вибити) з тебе дур див. дур; Враг тебе бери див. враг; Враг тебе не взяв див. враг; Добра б тобі не було! див. бути; Дуля тобі під (в) ніс див. дуля; Задавись ти див. задавлюватися; Не буде добра з тебе див. добро; Не во (у) гнів тобі див. гнів; Охота тобі див. охота1; Погибелі на тебе немає (нема) див. погибель; Щоб (бодай) ти зслиз! див. зслизати; Щоб тебе занімило див. занімити; Щоб тебе муха (гуска, курка, жаба і т. ін.) вбрикнула див. вбрикнути; Що ти забув тут (там і т. ін.)? див. забувати; Я тобі дам див. давати.

2. розм. У реченнях неозначено-особових і з узагальненим значенням уживається на позначення людини взагалі. Не шукай лиха — само тебе знайде (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 31); — І я люблю Соломію, — додала Настя, — господи, яка проворна та весела! і наговорить, і накаже, і наспіває тобі повні вуха! (Нечуй-Левицький, V, 1966, 313); — Колись наші баби отак созу полохались, а ниньки попробуй… Ти їх ниньки водою не розіллєш!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 221).

3. у знач. част. тобі, розм. Уживається для вираження здивування, роздратування, погрози тощо. — Глянь: як одно тобі зерно. Чисте, повне… немолоте б їв! (Панас Мирний, I, 1949, 267); — Юрій! — гукнув він, лежачи над струмком. — Справжній тобі нарзан!.. Покуштуй! (Олесь Гончар, III, 1959, 90);

//  Уживається для підсилення заперечення в заперечних реченнях або протиставлення в реченнях із протиставним значенням. А у будень, то він тобі Не посидить в хаті, Все нишпорить по надвір’ю (Тарас Шевченко, II, 1963, 275); Ні душі тобі живої! Хіба вуж зав’ється (Степан Руданський, Тв., 1956, 84); Не було ні великого вітру, ні дощу, а так собі щось таке, як не раз буває чоловік: ні він тобі добрий, ні він тобі злий — не розбереш ніяк (Гнат Хоткевич, I, 1966, 35).

4. у знач. част., розм. У сполученні з вигуками вживається для підсилення вираженого ними значення. — Ти дивись, як вірно, — неждано промовив і зітхнув Тимофій, увесь поринувши в пісню (Михайло Стельмах, II, 1962, 228); — Ох ти ж горенько… — і Марко знову вискочив із хати, як на пожежу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 356).

Ану тебе! — уживається для вираження незадоволення, роздратування, злості; А щоб тебе! — уживається для вираження незадоволення, роздратування, злості або захоплення, подиву тощо. — А щоб тебе! Пізнаю свого правдивого брата, — засміявся дядько (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 134); Бий тебе лиха година (сила божа, коцюба)! див. бити; Бог (господь) з тобою! див. бог, господь; Де тобі! — уживається для вираження неможливості щось зробити. Реве, свище Заверюха [завірюха]. По лісу завило; Як те море, біле поле Снігом покотилось. Вийшов з хати карбівничий, Щоб ліс оглядати, Та де тобі! Таке лихо, Що не видно й світа (Тарас Шевченко, I, 1951, 42); Надбіг [Лис] до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (Іван Франко, IV, 1950, 93); Куди [ж] тобі! — уживається для вираження подиву, захоплення, роздратування тощо. Куди ж тобі — як задрав ніс! (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 129); На тобі! Ось (от) тобі [й] на! — уживається для вираження подиву з приводу чогось несподіваного. — Ой боже мій єдиний! З усіма дітьми мені добре повелося, а з цими на тобі на старість такий клопіт! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 401); — Е, Орини вже не почуєш! — з жалем сказав Діденко. — А скільки морочивсь, поки умовив-таки виступити на сцені. І як блискуче дебютувала! І на тобі. Все нанівець звела Кіндратиха (Андрій Головко, II, 1957, 475); Позаду галасували погоничі з інших саней: намерзлись,.. а тут на тобі, застряли перед самим подвір’ям (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 141); От тобі [й] маєш! див. мати 2; От тобі й раз! див. раз 1; Оце тобі на та радуйся! див. радуватися; Сама тобі дірка див. дірка; Ти ба! див. ба 1; Хоч би [тобі] вусом (усом, вухом, бровою) повів (повели) див. поводити 1; Хоч би [тобі] слово див. слово; Чи ти ба! — те саме, що Чи ба! (див. ба 1). — Цей молодий хлопець подобається Марусі, — думала Марта Кирилівна. — Чи ти ба! Як в неї заблищали очі! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 30).

Як правильно писати та вживати слово – ТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ТИ Том 10 — Стор. 107. – словник української мови

Українська мова словник слово «ТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ТИ

20.10.2018

Написати коментар