1.    
  2.     ТИШ

ТИШ

ТИШ, і, жін., поет. Те саме, що тиша. На бриючім бувало пролетиш, — прочешеш раз, прочешеш знов удруге, сипнеш свинцю: стає і гладь і тиш… (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 155); Умирає зажурене літо. Так прозоро… покора і тиш… (Володимир Сосюра, I, 1957, 226); Про що ті спогади? ..Про друзів лагідну розмову, про тиш дніпровську вечорову (Андрій Малишко, II, 1948, 111); Степів ранкова тиш, і міста пізній гомін.. Все будить у душі непереможний спомин (Леонід Первомайський, I, 1958, 473).

Як правильно писати та вживати слово – ТИШ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ТИШ Том 10 — Стор. 135. – словник української мови

Українська мова словник слово «ТИШ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ТИШ

11.10.2018

Написати коментар