1.    
  2.     У́НІЯ

У́НІЯ

У́НІЯ, ї, жін.

1. Об’єднання, союз двох або кількох монархічних держав під владою однієї династії. У 1385 році литовський князь Ягайло уклав з польськими панами договір про унію (об’єднання) Литви з Польщею (Історія СРСР, I, 1957, 93).

2. Об’єднання православної церкви з католицькою під владою римського папи (зі збереженням православною церквою своїх обрядів), що проіснувало в Польщі та в залежних від неї державах з 1439 до 1946 року. Пан Пулявський навербував полк шляхти і насунув у чигиринське староство приневолювать народ до унії (Олекса Стороженко, I, 1957, 163); [Гаврило:] До унії не приставав? Віру християнську не зраджував? [Перший:] Ні, панотче (Олександр Корнійчук, I, 1955, 217); Польський уряд провадив політику полонізації і покатоличення українського народу. Основним заходом здійснення цієї політики була релігійна унія — примусове об’єднання православної і католицької церков під зверхністю римського папи (Історія української літератури, I, 1954, 63).

3. Назва міжнародних адміністративних союзів.

Як правильно писати та вживати слово – У́НІЯ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – У́НІЯ Том 10 — Стор. 452. – словник української мови

Українська мова словник слово «У́НІЯ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

У́НІЯ

21.06.2017

Написати коментар