1.    
  2.     УПРІВАТИ

УПРІВАТИ

УПРІВАТИ (ВПРІВАТИ), аю, аєш, недок., УПРІТИ (ВПРІТИ), ію, ієш, док,

1. Пітніти, покриватися потом. Всі дивилися зі співчуттям на писаря, що аж упрівав, читаючи якесь письмо від старости (Лесь Мартович, Тв., 1954, 64); Він упрівав від спеки, раз по раз витирав піт на обличчі великою хусткою (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 67); [Лукерія Степановна:] Віриш, лапнула себе за голову, аж волосся змокло, так упріла (Марко Кропивницький, II, 1958, 298); Поки Корній прокопав перший рівчачок упоперек греблі, то добре впрів (Борис Грінченко, I, 1963, 417); Аж у коридорі Артур відчув, як він упрів, стоячи в кабінеті біля самої грубки (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 120).

2. Доходити до готовності повільно, на легкому вогні, на жару (про страву). — А чого ж вона така добра? — Польова каша завжди добра. Може, через те, що. не в печі упріває, а серед вільного повітря (Панас Мирний, IV, 1955, 320); Тепла ніякого [у хаті]. Борщ, і той — стоїть день у печі, а квасоля так і не впріє, тверда, як дуб (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 20).

Значення слова – УПРІВАТИ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – УПРІВАТИ Том 10 — Стор. 470. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «УПРІВАТИ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

УПРІВАТИ

02.08.2018

Написати коментар