1.    
  2.     В’Я́ЗИ

В’Я́ЗИ

В’Я́ЗИ, ів, мн., розм. Тильна частина шиї; шийні хребці. Кайдашиха вхопила його [півня], скрутила йому в’язи, потім дорізала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 372); Гриця зболіли в’язи, бо дуже невигідно лежав: плечі на подушці, а голова скривлена під стіною (Лесь Мартович, Тв., 1954, 77); Староста нахилив голову, товсті в’язи його одразу налилися кров’ю, очі округлились (Петро Колесник, Терен.., 1959, 378); // Взагалі вся шия. — Та нічого собі циганчук: руки має, ноги теж і голова на в’язах стирчить (Михайло Стельмах, I, 1962, 551). Голова на в’язах у кого — про розумну людину. — Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може, і в неї голова недурно на в’язах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 24); Скрутити (зламати і т. ін.) в’язи: а) (кому) дуже побити або вбити когось. — Ти, хазяїне, синів моїх не ображай. За Сандера я тобі в’язи скручу (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 558); б) (собі) покалічитися, убитися. Люда, як дика коза, легко спустилася з урвища, і Терень, вайлуватий, як ведмідь, ледве встигав за нею. — Ну й ну! З тобою тут в’язи скрутиш, — пожалівся він (Олесь Донченко, I, 1956, 516); в) (собі на чомусь) не дати собі ради; не впоратися з чим-небудь. Вони, ці молоді інженери, не можуть критично поставитися до себе. Тому часто скручують собі в’язи (Юрій Шовкопляс, Інженери. 1956, 161).

Як правильно писати та вживати слово – В’Я́ЗИ

Джерело – словник СУМ – В’Я́ЗИ Том 1 — Стор. 797.

Тлумачення та значення слова «В’Я́ЗИ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

В'Я́ЗИ

21.06.2017

Написати коментар