1.    
  2.     ВБІК

ВБІК

ВБІК (УБІК), присл. У сторону від кого-, чого-небудь. Зирк! а віз його далеченько — воли звернули вбік і пасуться (Марко Вовчок, I, 1955, 351); Роман підійшов до матері й почав умовляти стару, дивлячись кудись убік неспокійними очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 122); Легенька хвиля ледве помітно зносить човна вбік (Олесь Донченко, V, 1957, 12).

Як правильно писати та вживати слово – ВБІК – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ВБІК Том 1 — Стор. 301. – словник української мови

Українська мова словник слово «ВБІК» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ВБІК

13.05.2018

Написати коментар