1.    
  2.     ВІДТАВАТИ

ВІДТАВАТИ

ВІДТАВАТИ, таю, таєш, недок., ВІДТАНУТИ, ну, неш, док.

1. Розморожуватися під дією тепла. 1 полем, і лугом весна керувала! Я чув, як холодна земля одтавала (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 294); Морожене рибне філе відтає при кімнатній температурі без води (Українські страви, 1957, 115); Калюжки, що звечора позамерзали, одтали (Панас Мирний, III, 1954, 61); — Зранку примерзне, а сонечко пригріє, і земля враз відтане (Любов Яновська, I, 1959, 420);

//  Звільнятися від снігу або льоду під дією тепла. Вікно од дороги затулене; в напільному, од степу — кружалками одтавали замуровані шибки (Степан Васильченко, I, 1959, 300); Стояв туман, гори відтанули (Петро Панч, II, 1956, 336).

2. перен. Виходити із стану заціпеніння, туги, жалю і т. ін.; утрачати суворість, холодність; пом’якшуватися. Олесю наче хто підмінив. До цього відлюдкувата, мовчазна, боязлива, вона поволі відтавала, вперше за все своє коротеньке життя обласкана братом (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 101); Сльози забриніли, І серце враз відтало аж до дна… (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 4).

Як правильно писати та вживати слово – ВІДТАВАТИ

Джерело – словник СУМ – ВІДТАВАТИ Том 1 — Стор. 646.

Тлумачення та значення слова «ВІДТАВАТИ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ВІДТАВАТИ

21.11.2016

Написати коментар