1.    
  2.     ВІ́РУЮЧИЙ

ВІ́РУЮЧИЙ

ВІ́РУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вірувати. Свято відбувається в найбільшім супокої, на який здатна розварена південним сонцем віруюча людина (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 69); // у знач. ім. віруючий, чого, чол.; віруюча, чої, жін. Людина, що визнає існування бога; релігійна людина. Віруючих було більш і, зібравшись цілою низкою, пішли вони дивитися на чудо, що з’явилося на замчищі (Панас Мирний, I, 1954, 252); Система науково-атеїстичної пропаганди передбачає певне використання всіх інших засобів, методів і форм ідейного впливу на віруючих (Комуніст України, 1, 1963, 59).

Як правильно писати та вживати слово – ВІ́РУЮЧИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ВІ́РУЮЧИЙ Том 1 — Стор. 682. – словник української мови

Українська мова словник слово «ВІ́РУЮЧИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ВІ́РУЮЧИЙ

21.02.2018

Написати коментар