1.    
  2.     ВІВЦЯ́

ВІВЦЯ́

ВІВЦЯ́, і, жін.

1. Невелика свійська тварина, яка дає вовну, м’ясо, молоко; самка барана. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 105); Отари овець сунуться по степу, неначе білі та чорні хмари (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Вівці належать до парнокопитних жуйних тварин (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 183);  * У порівняннях. [Годвінсон:] Тепер ся жінка, мов вівця покірна, бо злидні стисли… (Леся Українка, III, 1952, 30); Удосвіта стеляться вже по степу Кошлаті і сірі, як вівці, тумани (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 54).

2. перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину. Молодець проти овець, а проти баранів і сам баран (Номис, 1864, № 4367); — Куди ти, вівце дурна! — коли котра-небудь [сестра] хотіла подивитися у книжку, що він читає (Панас Мирний, I, 1954, 152); Хорунжий повернувся до сходу. — Ей, ви! Вівці! — гаркнув він. — Я що сказав? Швидко в два ряди! (Іван Багмут, Опов., 1959, 21).

Заблукана (заблудла) вівця — про людину, що порвала стосунки з тим колом осіб, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. Розставивши довгі ноги і нагнувши волячу шию до вікна, піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (Петро Колесник, Терен.., 1959, 106).

Як правильно писати та вживати слово – ВІВЦЯ́

Джерело – словник СУМ – ВІВЦЯ́ Том 1 — Стор. 550.

Тлумачення та значення слова «ВІВЦЯ́» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ВІВЦЯ́

18.10.2016

Написати коментар