1.    
  2.     ВМИТЬ

ВМИТЬ

ВМИТЬ (УМИТЬ), присл. У цю ж хвилину, дуже швидко. Їй все здається, що вовки Ось-ось прискочуть на дорогу Та нападуться й на шматки Розірвуть вмить її, небогу (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 361); Юхим умить збагнув: так он воно про кого говорив Муха (Андрій Головко, II, 1957, 305).

Як правильно писати та вживати слово – ВМИТЬ

Джерело – словник СУМ – ВМИТЬ Том 1 — Стор. 707.

Тлумачення та значення слова «ВМИТЬ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ВМИТЬ

01.05.2017

Написати коментар