1.    
  2.     ВОЛО́ГИЙ

ВОЛО́ГИЙ

ВОЛО́ГИЙ, а, е. Який містить у собі вологу; насичений вологою; вогкий. Ганна.. завешталася біля плити, розпалила дрова, розвісила сушити вологий Катеринин одяг (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 30); Вологим вітром вдарило з моря (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 498); // Покритий вологою. Анатолій сидів за столом.. і, дивлячись крізь вологі шибки у засніжений садок, роздумував (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 128); Сухе повітря.. під час дихання носом зволожується в порожнинах носа за допомогою вологої слизової оболонки (Шкільна гігієна, 1954, 86); // Мокрий від сліз. Марія ще довго стояла біля хати, проводжаючи його [Юхима] вологими очима (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 377); // Який відзначається великою кількістю опадів. У вологому 1955 році особливої різниці в урожаї зерна озимої пшениці по культивації і оранці не спостерігалось (Колгоспник України, 7, 1956, 16); Вологий клімат.

Значення слова – ВОЛО́ГИЙ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ВОЛО́ГИЙ Том 1 — Стор. 728. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ВОЛО́ГИЙ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ВОЛО́ГИЙ

24.10.2018

Написати коментар