1.    
  2.     ВТІМ

ВТІМ

ВТІМ (УТІМ).

1. присл. Тим часом. Втім брама скрипнула, і пси завили, І грубії почулись голоси (Іван Франко, XI, 1952, 261); Всі четверо стояли мовчки й думали. Втім надбіг «оконом» Качковський (Леся Українка, III, 1952, 665).

2. спол. Уживається (разом із спол. а) в значенні, близькому до: а проте, однак. А втім, хто його знає — ніхто не віда, як хто обіда (Панас Мирний, V, 1955, 334); — От уже кого спроста не розкусиш, так це Левка, — і собі посміхнулася Зося. — А втім, усі вони добрі (Михайло Стельмах, I, 1962, 279).

Як правильно писати та вживати слово – ВТІМ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ВТІМ Том 1 — Стор. 774. – словник української мови

Українська мова словник слово «ВТІМ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ВТІМ

07.04.2018

Написати коментар