1.    
  2.     ВУГЛИ́НА

ВУГЛИ́НА

ВУГЛИ́НА, и, жін.

1. Шматок, уламок кам’яного або деревного вугілля. Я ломачкою розворушив погасле багаття і таки знайшов, на радість Любі, вуглину, на краєчку якої ще трималася цятка вогню (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 93); Ій здається, зеленій ялинці, — сонце сховане в кожній вуглині… (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 24);  * У порівняннях. Коли чорна, як вуглина, ніч все сховала навкруг, вже під самим берегом.. почувся перестук багатьох тисяч весел (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 348).

2. Матеріал для малювання, виготовлений з обпаленої деревини. Деякі постаті на ній [картині] були накреслені ще самою вуглиною (Андрій Головко, II, 1957, 194); Вуглина випадала в Шевченка з пальців, але поет не помічав цього (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 341).

Як правильно писати та вживати слово – ВУГЛИ́НА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ВУГЛИ́НА Том 1 — Стор. 780. – словник української мови

Українська мова словник слово «ВУГЛИ́НА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ВУГЛИ́НА

05.10.2018

Написати коментар