1.    
  2.     ВУ́РКІТ

ВУ́РКІТ

ВУ́РКІТ, коту, чол. Несильне, низького тембру переливчасте звучання. У вуха вже линув одноманітний, сердитий вуркіт мотора (Олесь Донченко, Зоряна фортеця, 1933, 44); До Острозького замку докотилися тривожні луни тих вуркотів землі (Іван Ле, Україна, 1940, 98).

Як правильно писати та вживати слово – ВУ́РКІТ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ВУ́РКІТ Том 1 — Стор. 788. – словник української мови

Українська мова словник слово «ВУ́РКІТ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ВУ́РКІТ

09.10.2018

Написати коментар