1.    
  2.     ВИКРИВЛЯТИ

ВИКРИВЛЯТИ

ВИКРИВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ВИКРИВИТИ, влю, виш; мн. викривлять; док., перех.

1. Робити що-небудь нерівним, кривим. Дія тяжіння до Сонця весь час викривляє шляхи Землі і планет (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 67);

//  Надавати неприродного вигляду обличчю, його рисам і т. ін. Вони [гості] навперебій почали лякати дитину, роблячи страшні очі, викривляючи обличчя, вискалюючи зуби (Олесь Донченко, III, 1956, 19); В темній маленькій кімнатці лежить на нужденній постелі старий чоловік із шляхетними рисами лиця, котрі викривила страшна хвороба (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 101); Вона, не поглянувши на мене, викривила погірдливо уста (Ольга Кобилянська, III, 1956, 28).

2. перен. Перекручувати, спотворювати, показувати у неправильному вигляді. Ленінові було чуже мистецтво, яке прикрашає, викривляє дійсність (Мистецтво, 2, 1955, 4); — Не я показала школярів у кривому дзеркалі, а критик, як криве дзеркало, викривив мій твір (Олесь Донченко, V, 1957, 377).

Як правильно писати та вживати слово – ВИКРИВЛЯТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ВИКРИВЛЯТИ Том 1 — Стор. 415. – словник української мови

Українська мова словник слово «ВИКРИВЛЯТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ВИКРИВЛЯТИ

26.10.2018

Написати коментар