1.    
  2.     ВИ́РОДОК

ВИ́РОДОК

ВИ́РОДОК, дка, чол.

1. Зовнішньо потворна людина.

2. Людина, що втратила кращі якості; недолюдок. Партія допомогла викрити і розгромити цих виродків, запроданців чужоземних розвідок (Олесь Донченко, VI, 1957, 597); Виродок роду людського, — думав Іван Мусійович. — І куди приткнеш цього ледаря? (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 14); — Та хіба ж то люди, Докіє? То виродки, — заспокоювала Христя. — А в сім’ї, самі знаєте, не буває без виродка (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 55);

//  лайл. [Захарко:] Що, сину, чи смачно частувала тебе кума? Чи міцно тулила до серця? Безпутний ти, виродку! (Марко Кропивницький, II, 1958, 177); — Брешеш, сучий виродку! — гримнула мати. — Всю ніч проволочився десь, прошвендяв (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 487).

Значення слова – ВИ́РОДОК – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ВИ́РОДОК Том 1 — Стор. 474. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ВИ́РОДОК» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ВИ́РОДОК

11.10.2018

Написати коментар