1.    
  2.     ВЗУВАТИСЯ

ВЗУВАТИСЯ

ВЗУВАТИСЯ (УЗУВАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., ВЗУТИСЯ (УЗУТИСЯ), взуюся, взуєшся, док.

1. Надівати собі на ноги взуття. Ой вставав бурлак, не вмивався, Не мав чобіт, не взувався (Іван Франко, XIII, 1954, 38); Він взувся у легенькі балетки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 137).

Не в ті взутися — мати великі претензії, братися за що-небудь без достатніх підстав. [Олекса:] Ач, стара собака [старшина]! Чого заманулось? Молодої дівчини, та ще й найкращої! Думав, як бідна, то й поквапиться. Не в ті взувся! (Карпенко-Карий, I, 1960, 62).

2. Забезпечувати себе взуттям. [Анзорге:] Мені зостається 7 талярів на цілий рік. На ті гроші вари, пали, одягайся, взувайся (Леся Українка, IV, 1954, 218).

Як правильно писати та вживати слово – ВЗУВАТИСЯ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ВЗУВАТИСЯ Том 1 — Стор. 347. – словник української мови

Українська мова словник слово «ВЗУВАТИСЯ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ВЗУВАТИСЯ

09.10.2018

Написати коментар