1.    
  2.     ЗАПОВІ́ТНИЙ

ЗАПОВІ́ТНИЙ

ЗАПОВІ́ТНИЙ, а, е.

1. Найдорожчий для кого-небудь у зв’язку з його задумами, спогадами і т. ін. Коли ми вимовляємо слова — Пушкін і Шевченко, то називаємо імена людей, які з найбільшою силою втілили в собі найкращі думи й найзаповітніші прагнення двох братніх народів (Максим Рильський, III, 1955, 189); Перечитуючи знову заповітний лист, вона ніби торкнулась серцем джерела, яке виповнило його по вінця дивним почуттям (Натан Рибак, Час, 1960, 466);

//  Який дуже ціниться, бережеться. Анрі-Жак витяг заповітну люлечку, зроблену з рідної глини, з вишневим цибушком, натоптав її ерзац-тютюном і з насолодою закурив (Юрій Яновський, II, 1954, 50); Вона перейшла через довгий ряд кімнат, доки дісталася до півтемної зали з буфетною шафою, де зберігався коштовний заповітний посуд (Олесь Донченко, III, 1956, 64);

//  Таємний, прихований (про думки, мрії). Настя зненацька заговорила тихо, таємниче, як діти, що повідають одне одному свої заповітні думки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 69);

//  До якого прагнуть, про який мріють. Вже вогнів видно шерег, Заповітний то берег.. Зустрічай їх [іммігрантів], Одесо! (Любомир Дмитерко, І В обіймах сонця, 1958, 127);

//  Улюблений. — Дік! Ходи-но сюди, синку! — Покірно плентаюсь у спальню, в заповітний мамин куток (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 50).

2. Пов’язаний з якоюсь пам’ятною подією. Бувала коло заповітного каменя й Меланочка, підліток, сирота безрідна (Юрій Яновський, II, 1954, 158).

3. Стос. до заповіту. Як у зимній вечір помирала В наддніпровому селі вдова, Старшій доньці Катрі проказала Заповітні, пам’ятні слова: ..Виший ти йому [Кобзареві] найкращі зорі (Агата Турчинська, Земле моя.., 1961, 62).

Як правильно писати та вживати слово – ЗАПОВІ́ТНИЙ

Джерело – словник СУМ – ЗАПОВІ́ТНИЙ Том 3 — Стор. 269.

Тлумачення та значення слова «ЗАПОВІ́ТНИЙ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ЗАПОВІ́ТНИЙ

18.02.2017

Написати коментар