1.    
  2.     ЗАТИ́КАТИ

ЗАТИ́КАТИ

ЗАТИ́КАТИ 1, аю, аєш, док., розм. Почати тикати, часто звертаючись до кого-небудь на «ти».

ЗАТИ́КАТИ 2, аю, аєш, док., розм. Почати тикати чим-небудь у щось. Вона механічно схопила шитво, нахилилась над ним і нервово затикала голкою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 292).

ЗАТИ́КАТИ 3 див. затика́ти 2.

ЗАТИКА́ТИ 1, а́ю, а́єш, недок., ЗАТКНУ́ТИ, ну́, не́ш і діал. ЗАТКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

ЗАТИКА́ТИ 2, а́ю, а́єш, недок., ЗАТИ́КАТИ, зати́чу, зати́чеш і зати́каю, зати́каєш, док., перех., заст. Прикрашати кого-, що-небудь чимось; заквітчувати (квітами, зеленню). Та й вирвемо квіточку зелененьку, та й затичем Марусю молоденьку (Словник Грінченка).

1. Закривати який-небудь отвір, засуваючи в нього щось. Люди не говорять, а кричать так, що хоч вуха затикай (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 270); Крізь борт струменить вода. Моряк на передній лаві кидається затикати пролам (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 234); Терлецький налив в малесеньку чарку горілки.. й заткнув графин затичкою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 44); З-під коріння з-під верби джерело било, що й кулаком не заткати (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 209).

Затикати вуха — не звертати уваги на що-небудь. Чіпка не чув нічого того, а Мотря, хоч і чула, та затикала вуха (Панас Мирний, II, 1954, 215); Затикати (заткнути) дірки — нашвидкуруч, частково заповнювати нестачу в чому-небудь. Важко було заткнути всі дірки в бюджеті мізерною зарплатою оркестранта (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 22); Затикати (заткнути, заткати) рота (горло, пельку і т. ін.) — примушувати замовкнути. Дощ картечі слали.. І чужим гарматам день за днем Затикали пельки ми вогнем (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 92); [Настя:] Дав [Горох] розперезатися Чирви Чого рота йому не заткнув?! (Іван Микитенко, I, 1957, 68); Людям рота не заткаєш (Іван Франко, III, 1950, 117).

2. розм. Всувати, встромляти що-небудь кудись. Він їх [квіти] рвав і затикав у свій буйний волос (Василь Стефаник, I, 1949, 105); Литка закрутив ганчірку і, підвівшись навшпиньки, заткнув її під товсту солом’яну стріху (Григорій Епік, Тв., 1958, 254); — Лижі заткнемо у сніг, і вони будуть для нас ніби орієнтиром (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 540);

//  Засувати за що-небудь. Василь затикає хустку кінчиком за пояс (Нечуй-Левицький, II? 1956, 429); Баба Федора принесла з церкви вербову гілочку і заткнула її за ікону (Олесь Донченко, III, 1956, 96); Дім як слід позамикавши І за пояс ключ заткавши, В лазню почалапав він (Іван Франко, XII, 1953, 212);

//  Класти куди-небудь так, щоб не було видно. Мати мовчки снувала по кімнаті й затикала в темні кутки Маркові костюмчики (Петро Панч, В дорозі, 1959, 112); Франка.. швидко згорнула білизну, вискочила на двір, побігла за стіжок і з непочатого боку від сторонніх очей заткнула в сіно (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 42).

Затикати (заткнути) за пояс — перевершувати кого-небудь в чомусь. Кулеметник був, — батька за пояс затикав (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 86); Після трилітньої науки він так читав, що й дяка заткне за пояс (Панас Мирний, IV, 1955, 35).

Як правильно писати та вживати слово – ЗАТИ́КАТИ

Джерело – словник СУМ – ЗАТИ́КАТИ Том 3 — Стор. 346.

Тлумачення та значення слова «ЗАТИ́КАТИ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ЗАТИ́КАТИ

23.03.2017

Написати коментар