1.    
  2.     ЗАВЕРШУВАТИ

ЗАВЕРШУВАТИ

ЗАВЕРШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВЕРШИТИ, шу, шиш, док., перех.

1. Доводити виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця, закінчення; закінчувати. Він навіть свою вечірню освіту вважав високодержавною справою і трирічний курс з успіхом завершив без відриву від виробництва (Іван Ле, Право.., 1957, 34); «Яструбок» [літак] мертво падав, завершивши героїчним подвигом свій переможний повітряний бій (Юрій Яновський, I, 1954, 49);

//  Здійснювати. Свій оберт вона [Земля] завершує за рік (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 33).

2. Робити, викладати верх на чому-небудь; вивершувати. У ліс поїдеш, звалиш деревину, У поле вийдеш завершити стіг, Пахучу в рамку закладеш вощину — До всього брався і усе ти міг (Микола Шеремет, У день.., 1962, 71); Снопи вже скидає [вітер] додолу! Ну, що тут робити?.. Гукнув [Микола] сторожів, Драбину приніс од комори І гайда наверх… Умостив, завершив… (Степан Олійник, Вибр., 1959, 92).

3. перен. Бути в кінці чого-небудь. Далі прослались городи, і завершував собою краєвид листяний ліс, що покрив горби та схили (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 193); Завершували ту виставку два збільшені портрети Карпа й Уляни (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 24).

Як правильно писати та вживати слово – ЗАВЕРШУВАТИ

Джерело – словник СУМ – ЗАВЕРШУВАТИ Том 3 — Стор. 44.

Тлумачення та значення слова «ЗАВЕРШУВАТИ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ЗАВЕРШУВАТИ

12.05.2017

Написати коментар