1.    
  2.     ЗГАСА́ЮЧИЙ

ЗГАСА́ЮЧИЙ

ЗГАСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до згасати. Вона крізь вії бачить, як в чорній пащі грубки недобрим оком світять згасаючі вуглики (Михайло Стельмах, I, 1962, 309); Постать лісника вже ледве маячіла на згасаючім тлі заходу (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 95); До світла відчини вікно, мій сину, Хай бачу блакить… Сонце хай веселе Мої згасаючі цілує очі… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 231); — Мені ось боляче, коли я дивлюся на оцей згасаючий потічок (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 167); По кімнаті ніби марив її ніжний голос у згасаючому дрижанні струн (Іван Ле, Наливайко, 1957, 435).

Як правильно писати та вживати слово – ЗГАСА́ЮЧИЙ

Джерело – словник СУМ – ЗГАСА́ЮЧИЙ Том 3 — Стор. 510.

Тлумачення та значення слова «ЗГАСА́ЮЧИЙ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ЗГАСА́ЮЧИЙ

19.12.2016

Написати коментар