1.    
  2.     ЖАРТУВАТИ

ЖАРТУВАТИ

ЖАРТУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. без додатка, з ким. Говорити або робити що-небудь дотепно, веселитися, смішити когось; шуткувати. Тяжко з горем в серці Жартувати і сміятись (Іван Франко, XIII, 1954, 48); [Надія:] Дорогий Карпе Корнійовичу, скажіть, чому ви з усіма жартуєте, веселі, а зі мною стримані? (Олександр Корнійчук, 11, 1955, 224);

//  тільки з ким. Приваблювати до себе когось веселими розмовами; залицятися. Мої подруги пустують 1 зо всякими жартують, А я без Петра скучаю (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 10); Карпо не зачіпав дівчат, не жартував з ними (Нечуй-Левицький, II, 1956, 272);

//  тільки з ким. Бавитися з ким-небудь (перев. з дітьми). За вечерею Валика.. жартував з дітьми, пообіцяв привезти їм шаблі з Брацлава (Зінаїда Тулуб, Людолови, 1, 1957, 37); Шахай почав жартувати з малою (Юрій Яновський, I, 1958, 156);  * Образно. Глянь: ясний місяць, світлі зорі, Жартують з небом у воді (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 63).

2. Говорити або робити що-небудь несерйозно. [Сотник:] Дурна ти, Насте, як я бачу, І посміяться не даси… Хібане бачиш, я жартую (Тарас Шевченко, II, 1953, 167); По обличчю сержанта не можна було вгадати — жартує він чи говорить серйозно (Олесь Гончар, I, 1954, 4).

3. Робити що-небудь необдумано, необережно; шуткувати. — Не жартуй, сину! Ти ще молодий. Пам’ятай: у тебе діти, в тебе худоба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 365); По мурах одважних співець походжає.. То ж він з ворогами і з лихом жартує (Леся Українка, I, 1951, 111).

4. з кого — чого, над ким — чим. Указувати на смішні сторони кого-, чого-небудь, підсміюватися над ким-, чим-небудь; насміхатися, глузувати. Жартував [Власов] з невеличкого платочка, котрим була голова у Галі прикрита (Панас Мирний, IV, 1955, 140); Над власною наругою жартуєш ти сама, Невже ж бо ти, громадонько, зовсім без сорома? (Леся Українка, I, 1951, 267); Бійці жартували з нього, що він так соромиться свого госпітального негліже, і Шура підтримувала їхні жарти (Олесь Гончар, III, 1959, 169);  * Образно. Недоля жартує Над старою головою, А йому байдуже; Сяде собі, заспіває: «Ой не шуми, луже!» (Тарас Шевченко, I, 1951, 25).

Як правильно писати та вживати слово – ЖАРТУВАТИ

Джерело – словник СУМ – ЖАРТУВАТИ Том 2 — Стор. 512.

Тлумачення та значення слова «ЖАРТУВАТИ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ЖАРТУВАТИ

27.12.2016

Написати коментар