1.    
  2.     ЖДАНКИ

ЖДАНКИ

ЖДАНКИ, ів, мн., розм. Те, чого чекають, на що надіються, про що мріють. — Ні, мамо, ні! Чи таки ви самі не бачите, що мені не до жданків (Марко Вовчок, I, 1955, 215); — А паче всього він хоче, — тут сотник обернувся до Замойського, — він хоче, щоб козацтву реєстровому якнайскоріше таки виплатили державне утримання, не дратували б його жданками (Іван Ле, Наливайко, 1957, 24). Жданки розгубити (поїсти) — не дочекатися і втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь. Ждали, ждали, та й жданки розгубили (Номис, 1864, № 5627); А піп ждав-ждав Семена з золотом та й жданки поїв (Україна сміється, I, 1960, 161).

Як правильно писати та вживати слово – ЖДАНКИ

Джерело – словник СУМ – ЖДАНКИ Том 2 — Стор. 516.

Значення та приклади вживання слова «ЖДАНКИ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ЖДАНКИ

14.05.2017

Написати коментар