1.    
  2.     ЖДА́НИЙ

ЖДА́НИЙ

ЖДА́НИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ждати 1, 2. Раптом до вуха долітає давно жданий поклик трембіти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); І ту вісточку, ждану з села, Став [солдат] з тривогою в серці читати (Степан Олійник, Вибр., 1959, 105).

2. прикм. Якого бажають, довго ждуть, про який мріють, до якого прагнуть; бажаний, жаданий. Щоб настав час жданий людського єднання, Щоб ні пана більше не було, ні хлопа, Треба перейнятись швидше світлом знання (Павло Грабовський, I, 1959, 118); Забряжчали нові кришталеві чарки, що їх Соломія виймала тільки для жданих гостей (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 140);

//  у знач. ім. ждані, них, мн. Ті, кого ждуть, бажають. На кінець наспіли і ждані: Описька — мишаста і Ївга — товстуха (Панас Мирний, III, 1954, 39);  * У порівняннях. Отож і зустріли в кузні парубка та його неню, як рідних і жданих (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 289).

Як правильно писати та вживати слово – ЖДА́НИЙ

Джерело – словник СУМ – ЖДА́НИЙ Том 2 — Стор. 515.

Значення та приклади вживання слова «ЖДА́НИЙ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ЖДА́НИЙ

16.06.2017

Написати коментар