1.    
  2.     ЖЛУ́КТО

ЖЛУ́КТО

ЖЛУ́КТО, а, сер. Посудина, видовбана з стовбура дерева, в якій золять білизну, полотно. Вона вибрала сорочки з жлукта, пішла на ставок прать (Нечуй-Левицький, II, 1956, 288); Кращі майстри вивезли на продаж свої діжки, відра, кадуби, бодні, жлукта (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 170); * У порівняннях. Круглий, як жлукто, Роман Маркович, хоч і запопадливий до питва, проте щасливої вдачі — він ніколи не впивається (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 69).

Як правильно писати та вживати слово – ЖЛУ́КТО

Джерело – словник СУМ – ЖЛУ́КТО Том 2 — Стор. 537.

Тлумачення та значення слова «ЖЛУ́КТО» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ЖЛУ́КТО

17.03.2017

Написати коментар