1.    
  2.     ЖЛУКТИТИ

ЖЛУКТИТИ

ЖЛУКТИТИ, кчу, ктиш і рідше ЖЛУКТАТИ, жлукчу, жлукчеш, недок., перех., вульг. Пожадливо й багато пити. [Єгер:] Аби наша хіть, то будемо горілку пити, каву жлуктити хоч до рана, так як той подорожній (Леся Українка, IV, 1954, 227); Жлуктав [Семен] з горя горілку, мов корова воду, — пропивав навіть останню свою одежину (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 33); Микола той чай жлуктить, як віл (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 74).

Як правильно писати та вживати слово – ЖЛУКТИТИ

Джерело – словник СУМ – ЖЛУКТИТИ Том 2 — Стор. 537.

Тлумачення та значення слова «ЖЛУКТИТИ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ЖЛУКТИТИ

11.05.2017

Написати коментар