1.    
  2.     ЖОЛОБО́К

ЖОЛОБО́К

ЖОЛОБО́К, бка, чол.

1. Зменш. до жолоб. Заманулося коневі.. в жолобку в обід губами повизбирувать овес… (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 108); Гострі кінці леза сокирки треба спочатку затупити, щоб уникнути поранення. На саме лезо надіти чохол з бляшаним жолобком (В дорогу, 1953, 26); Під скелею блищала у кам’яному жолобку криничка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 125); І ти, білолиций, По синьому небу вийдеш погулять, Вийдеш подивиться в жолобок, криницю І в море безкрає і будеш сіять (Тарас Шевченко, I, 1951, 75);  * У порівняннях. Василько знав: як перейти.. каміння, там буде долинка, наче жолобок (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 8).

2. Вузька заглибина для стікання чого-небудь. Криниця обведена з трьох боків широкими цямринами, між них спадав внизу дужка води в кам’яний жолобок (Степан Тудор, Вибр., 1949, 253); Вони [зуби змії] мають або жолобок вздовж передньої своєї поверхні, або ж поздовжній канал [для стікання отрути] (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 75);  * Образно. Сльози стікали жолобками зморщок (Михайло Стельмах, I, 1962, 4).

Як правильно писати та вживати слово – ЖОЛОБО́К – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЖОЛОБО́К Том 2 — Стор. 543. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЖОЛОБО́К» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЖОЛОБО́К

15.02.2018

Написати коментар