1.    
  2.     ЖРЕЦЬ

ЖРЕЦЬ

ЖРЕЦЬ, жерця, чол.

1. Особа, що здійснювала богослужіння, жертвоприношення в язичеських релігіях. У численних брахманських храмах утримувалась величезна кількість жерців (Історія середніх віків, 1955, 53); Жерці розпалювали вогонь.. й на тлі чорного неба вирізувався тесаний з товстелезного дуба Перун (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 29);  * У порівняннях. Обличчя у нього поважне, як у жерця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 320).

2. чого, перен., ірон. Той, хто присвячує себе служінню чому-небудь. З своєї роботи він не робив таємниці і не виставляв себе жерцем науки (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 457).

Значення слова – ЖРЕЦЬ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ЖРЕЦЬ Том 2 — Стор. 545. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ЖРЕЦЬ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ЖРЕЦЬ

09.10.2018

Написати коментар