ЖРИ́ЦЯ

ЖРИ́ЦЯ, і, жін. Жіночий рід до жрець. [Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Леся Українка, II, 1951, 308); — Ви.. жриця краси, й ваша.. жіноча задача є — все, що чисте й гарне, плекати чуттям (Ольга Кобилянська, II, 1956, 354); * У порівняннях. Пройшла [Фатьма] далі тихо і спокійно, мов єгипетська жриця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 395).

Значення слова – ЖРИ́ЦЯ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ЖРИ́ЦЯ Том 2 — Стор. 545. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ЖРИ́ЦЯ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).