1.    
  2.     ЖИТУ́ХА

ЖИТУ́ХА

ЖИТУ́ХА, и, жін., фам. Спосіб існування кого-небудь. — Ну, Ліотя, здоров! — простяг він йому руку. — Дихаєш? Як житуха? (Юрій Смолич, I, 1958, 177); — У вас тут житуха, — довірливо говорить він, звертаючись до Яреська (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 592).

Як правильно писати та вживати слово – ЖИТУ́ХА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЖИТУ́ХА Том 2 — Стор. 536. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЖИТУ́ХА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЖИТУ́ХА

12.10.2018

Написати коментар