1.    
  2.     ЖИ́ВЧИК

ЖИ́ВЧИК

ЖИ́ВЧИК, а, чол.

1. Жилочка на людському тілі, в якій відчувається пульсування крові. Спазма перещіпнула голос. Коло ока б’ють живчики. Я зараз заплачу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 260); Над водолазом схилився лікар і намацав на руці живчик (Микола Трублаїні, II, 1955, 500);  * Образно. Не знаю, хто з нас назвав ящірку душею каміння, живчиком, що вічно б’ється в важкій і нерухомій масі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290);  * У порівняннях. Марійка.. без усяких церемоній кинулась до Івана, жвава й рухлива, як живчик (Петро Колесник, Терен.., 1959, 65).

2. ірон. Про вертлявого, рухливого чоловіка легковажної вдачі. Не один живчик скручувався від поводу очей Мелашки! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 310).

3. біол. Чоловіча статева клітина; сперматозоїд. При збільшенні в 150—300 разів у краплині нормального сім’я видно безліч рухливих сім’яних клітин — живчиків, або сперміїв (Наука і життя, 10, 1958, 39).

Як правильно писати та вживати слово – ЖИ́ВЧИК

Джерело – словник СУМ – ЖИ́ВЧИК Том 2 — Стор. 528.

Значення та приклади вживання слова «ЖИ́ВЧИК» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ЖИ́ВЧИК

01.02.2017

Написати коментар